Словник Української Мови
1. Те саме, що заломлювати: згинати, перегинати, робити залом; ламати, зламувати щось.
2. У техніці: робити залом, згин на металевому листі, трубі тощо для зміцнення конструкції або надання певної форми.
3. Переносно: викликати сильне психічне напруження, стрес, пригнічений стан; засмучувати, пригнічувати когось.
1. Дія за значенням дієслова “заламувати” — початок ламання чогось, утворення зламу.
2. (у техніці, металургії) Початкова стадія пластичної деформації металу під час прокатки або волочіння, що характеризується виникненням зсувів у кристалічній ґратці.
3. (переносно, рідко) Початок важкого, напруженого періоду, кризи; закручування гайок.
1. (про тканину, папір тощо) Такий, що має ламаний, зігнутий візерунок або фактуру; зроблений у техніці заламування.
2. (перен., розм.) Складний, заплутаний, що викликає труднощі в розумінні або вирішенні.
1. Розмовитися, домовитися про щось, досягти згоди після обговорення (часто з відтінком неформальності або жаргонності).
2. Дістати, отримати щось (зазвичай з труднощами або хитрістю).
3. Зламатися, зіпсуватися, вийти з ладу (про механізм, пристрій).
1. Зігнути, зламати щось, зазвичай під тиском або силою, надаючи криволінійної форми або пошкоджуючи цілісність.
2. (переносно) Підкорити, зломити чиюсь волю, опір, здоров’я; примусити до покори або викликати виснаження.
3. (розм.) Почати інтенсивно ламати щось або з великою силою вдарити.
4. (діал.) Завершити процес ламання чогось; зламати повністю або в значній кількості.
1. Дія за значенням дієслова “заламати” — початок ламання чогось, ушкодження з виникненням тріщини або зламу.
2. (у техніці, геології) Місце, де щось заламалося; початкова точка тріщини, зламу або деформації.
3. (переносно) Різка зміна напрямку, перелом у розвитку чого-небудь (наприклад, заламання лінії фронту, заламання в характері).
1. (про предмети) Такий, що має заламані краї або поверхню; зігнутий, зім’ятий, пошарпаний.
2. (про рослини) Прим’ятий, пригнутий до землі (наприклад, вітром або дощем).
3. (переносно, розм. про людину) Дуже втомлений, знесилений; зламаний морально або фізично.
1. Покритися лаком, стати лакованим.
2. (перен., розм.) Стати гладким, блискучим, наче покритим лаком (про поверхню).
1. Покрити лаком поверхню чогось, нанести лак для захисту або надання блиску.
2. (переносно) Зобразити, подати щось у прикрашеному, ідеалізованому вигляді, приховуючи недоліки.
Залаковуватися — дієслово, що означає ставати лаковим, покриватися лаком або набувати вигляду, блиску, властивого лаку.