1. (про лікарські засоби) Такий, що нейтралізує надлишкову кислотність шлункового соку; протикислий.
2. (про властивість або дію) Пов’язаний із зниженням кислотності, спрямований на її нейтралізацію.
-
антбореальний
1. (геогр., біол.) Пов’язаний з антбореальною областю — одним з біогеографічних регіонів Південної півкулі, що охоплює помірні широти, зокрема південні частини Південної Америки, Нову Зеландію та деякі острови.
2. (геогр., клімат.) Характерний для помірного пояса Південної півкулі; антарктично-помірний.
-
антеанальний
1. (в анатомії) Розташований або той, що знаходиться перед анусом (задньопрохідним отвором).
2. (в зоології) Стосовний до передньої частини тіла, розташованої ближче до голови відносно анального отвору у тварин.
-
антевентральний
1. (в анатомії) Розташований або спрямований спереду від черевної сторони тіла або органу; передчеревний.
2. (в ембріології) Пов’язаний з передньою черевною стінкою або стосовний до неї.
-
антевокальний
1. У фонетиці та фонології — такий, що розташований або вимовляється перед голосним звуком (наприклад, про антевокальний приголосний).
-
антеградний
1. (мед.) Який спрямований або здійснюється у природному напрямку руху, переважно вперед; протилежне до ретроградного. Наприклад: антеградний транспорт речовин у клітині.
2. (нейрофізіол.) Пов’язаний із здатністю запам’ятовувати події, що відбуваються після початку захворювання або впливу, що порушує пам’ять (антеградная амнезія).
-
антедорсальний
1. (у зоології, особливо іхтіології) розташований перед спинним плавцем риби або іншої водної тварини.
2. (у біології) що стосується передньої частини спинної сторони тіла.
-
антезин
1. (медицина) Застаріла торгова назва лікарського препарату протиблювотного та седативної дії, діючою речовиною якого був прометазину гідрохлорид.
2. (історизм) Торгова марка та поширена назва зазначеного препарату, що використовувався в ХХ столітті для профілактики та лікування нудоти, блювання, морської та повітряної хвороби, а також як засіб для потенціювання наркозу.
-
антей
1. У давньогрецькій міфології — велетень, син Посейдона і Геї, який отримував незламну силу від дотику до землі-матері; був переможений Гераклом, що відірвав його від землі.
2. Переносно — про людину або явище, що черпає силу, енергію чи життєвість від чогось, з чим воно нерозривно пов’язане (наприклад, від рідної землі, народу, традиції).
-
антекліза
1. (геол.) Підняття пластів земної кори з великим радіусом кривизни, що утворює широку пологу складку без різкого перегину шарів; протилежність до синклізи.
2. (астрон., заст.) Точка на небесній сфері, в якій перпендикуляр до площини екліптики, проведений через світило, перетинає небесну сферу; верхня точка екліптики для даного світила.