1. (в астрономії) такий, що стосується анагалактичних об’єктів — небесних тіл (галактик, квазарів тощо), розташованих поза межами нашої галактики Чумацький Шлях.
2. (у фантастиці) такий, що стосується подорожей або зв’язку між різними галактиками.
-
анагліатоскоп
Анагліатоскоп — оптичний прилад для перегляду анагліфів (стереоскопічних зображень, створених шляхом накладання двох кольорових зображень, що відрізняються між собою зсувом) через світлофільтри (зазвичай червоний та синьо-зелений), що дозволяє сприймати об’ємну, стереоскопічну картину.
-
анагліптоскоп
Анагліптоскоп — оптичний прилад для перегляду анагліфів (стереоскопічних зображень, створених шляхом накладання двох кольорових зображень, що відрізняються зсувом), який забезпечує ефект об’ємності завдяки світлофільтрам (зазвичай червоного та блакитного кольорів), встановленим у спеціальних окулярах.
-
анагліфія
1. Стереоскопічний метод отримання об’ємного зображення, заснований на роздільному сприйнятті кольорів; для кожного ока створюється окреме зображення (зазвичай червоне та блакитне), які при накладенні через кольорові фільтри (очки) утворюють ефект глибини та об’ємності.
2. Саме об’ємне зображення, створене за допомогою цього методу.
-
анагнорисмос
У давньогрецькій літературі та драматургії — момент у розвитку сюжету, коли головний герой чи інший персонаж раптово усвідомлює істинну ідентичність іншого персонажа або власну, що призводить до різкої зміни ситуації та часто є кульмінаційним пунктом твору.
У ширшому літературознавчому та мистецькому вжитку — художній прийом або сюжетний елемент, що полягає у раптовому виявленні та впізнанні раніше прихованої правди, що кардинально змінює розуміння подій персонажами та/або глядачами (читачами).
-
анагностик
1. У давньогрецькій освіті — учень, який відвідував лекції викладача, але ще не був його офіційним зарахованим студентом (академіком).
2. У сучасному вжитку (рідко) — людина, яка самостійно вивчає яку-небудь науку або дисципліну, не перебуваючи на офіційному навчанні; вільний слухач, самоук.
-
анаклізис
Анаклізис — у давньогрецькій метриці: короткий склад на початку віршового рядка, який не враховується при визначенні розміру вірша.
Анаклізис — у літургіці: короткий уривок зі Святого Письма (зазвичай з Псалтиря), що читається або співається під час ранкової служби в православному та греко-католицькому богослужінні.
-
анаклітичний
1. (у психоаналізі) — такий, що характеризується або викликаний сильним емоційним зв’язком дитини з особою, яка забезпечує її потреби (наприклад, годування), що розглядається як основа для формування подальших об’єктних стосунків.
2. (у лінгвістиці) — такий, що стосується анаклізи; властивий анаклітичній мові або конструкції, де граматичні значення виражаються окремими службовими словами, а не зміною форми основного слова.
-
анаконоза
Анаконоза — власна назва роду викопних черепах родини навкруглошейних, що існували в еоцені на території сучасної Європи.
-
анакраст
1. У віршуванні — двоскладова стопа, що складається з двох ненаголошених складів (∪ ∪), яка може вживатися на початку віршованого рядка або після перерви у стопі.
2. У музиці — початок музичної фрази зі слабої частки такту, що створює ефект ритмічного зсуву.