антей

[ɑntɛj] Іменник

Буква:А

Значення

  1. (Міфологія) –

    У давньогрецькій міфології — велетень, син Посейдона і Геї, який отримував незламну силу від дотику до землі-матері; був переможений Гераклом, що відірвав його від землі.

  2. (Література) –

    Переносно — про людину або явище, що черпає силу, енергію чи життєвість від чогось, з чим воно нерозривно пов’язане (наприклад, від рідної землі, народу, традиції).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. антей, р. антея, д. антеєві, з. антея, о. антеєм, м. антеєві, к. антею

Більше записів