1. (геол.) Підняття пластів земної кори з великим радіусом кривизни, що утворює широку пологу складку без різкого перегину шарів; протилежність до синклізи.
2. (астрон., заст.) Точка на небесній сфері, в якій перпендикуляр до площини екліптики, проведений через світило, перетинає небесну сферу; верхня точка екліптики для даного світила.