1. Почати мигтіти, почати випромінювати нерівномірне, переривчасте світло; заблимати.

2. Перен. З’явитися, виникнути на короткий час (про думку, спогад, почуття тощо).

Замиготітися — почати міготіти, почати мерехтіти, заблимати, заваблимати.

1. Почати миготіти, заблимати переривчастим, нерівномірним світлом; заваблимати, заблимати.

2. Перен. раптово з’явитися, виникнути (про думку, спогад тощо).

Замигкотітися — почати мігкотіти, почати мерехтіти, заблимати, заваблимати (про світло, вогні тощо).

Почати мигкотіти — видавати короткі, швидкі спалахи світла, блимати нестійко, переривчасто.

1. (розм.) Почати мигати, почати швидко й нерівномірно блимати, спалахувати (про світло, вогні тощо).

2. (перен., розм.) Почати виявляти нестійкість, непостійність; почати коливатися, вагатися (про думки, наміри, почуття).

1. Почати мигати, почати видавати короткі світлові спалахи з певною періодичністю; заблимати.

2. Перен., розм. Почати швидко кліпати, моргати очима, часто від хвилювання, здивування або нервозності.

1. Ставати каламутним, втрачати прозорість (про рідину, переважно воду).

2. Покриватися нальотом, брудом, втрачати блиск і чистоту (про поверхні, зокрема скло, дзеркало тощо).

3. Перен. Ставати менш виразним, чітким; розмиватися, втрачати ясність (про думки, спогади, образи тощо).

1. Миючи, робити чистим, змивати бруд, плями з поверхні чогось.

2. Перен. намагатися приховати, згладити враження від чогось негативного, неприємного (наприклад, провини, скандалу), часто шляхом відвернення уваги або створення позитивного контексту.

3. У техніці: обробляти поверхню струменем води під тиском для очищення, видалення часток (наприклад, замивати ґрунт).