Словник Української Мови
1. Дієслово, яке означає ставати неохайним, недбалоським, переставати дбати про свій зовнішній вигляд, порядок навколо себе або про стан своїх справ; запускати себе або щось.
2. (У розширеному значенні) Приходити в занепад, занедбуватися, руйнуватися через відсутність догляду або уваги (про будівлі, господарство тощо).
1. Припиняти догляд, переставати піклуватися про когось або щось, залишати без уваги, що призводить до занепаду, погіршення стану.
2. Нехтувати кимось, не звертати належної уваги, ставитися з байдужістю або зневагою.
3. Допускати руйнування, запустіння чогось (наприклад, будівлі, господарства) через відсутність догляду та ремонту.
Занехаювання — стан занедбаності, запустіння, що виникає внаслідок тривалого недогляду, відсутності догляду або підтримки.
Занехаювання — процес або дія, що призводить до такого стану; поступове руйнування, занепад через відсутність уваги, турботи або необхідних заходів.
1. (розм.) Втратити силу, енергію, бадьорість; занепасти духом, зневіритися, зажуритися.
2. (розм.) Прийти в запустіння, занедбаний стан; занепасти, занедбатися (про господарство, місце тощо).
3. (розм.) Занедбати себе, перестати дбати про свій вигляд, здоров’я; занепасти (про людину).
1. Діалектне (переважно західні діалекти) — кинути, покинути, залишити без нагляду, перестати дбати про когось або щось; занедбати.
2. Розмовне — припинити відвідувати, перестати ходити кудись; закинути.
1. Піднятися, опинитися на висоті (про птахів, літаки тощо); піднятися вгору (про вітер, дим тощо).
2. Забутися, захопитися чимось до такої міри, що втратити контроль над собою або відірватися від реальності; стати зарозумілим, загордитися.
3. Розмовитися, розбалакатися надто багато або на небажану тему.
4. Розм. Потрапити кудись випадково, опинитися в якомусь місці (часто небажаному) через зовнішні обставини.
1. Дістатися, дійти до якогось місця, зазвичай з труднощами або випадково (про людину, тварину, транспортний засіб).
2. Піднявши або відхиливши, помістити кудись, віднести в бік (про частини тіла, предмети).
3. Внести, записати до якогось списку, реєстру, документа (про інформацію, дані).
4. (У спорті) Різко відвести руку з м’ячем, ключкою тощо для замаху перед ударом або кидком.
5. (Розм.) Заїхати кудись ненадовго, по дорозі.
6. (Розм., перен.) Отримати незаслужено високий бал, оцінку.
7. (Розм.) Сильно засніжити, замети (про сніг, заметіль).
1. Дія за значенням дієслова “заносити” — переміщення когось або чогось у певне місце, часто важкодоступне або віддалене, або ж поміщення кудись ззовні.
2. (у географії, картографії) Процес або результат нанесення, відмічання об’єкта (населеного пункту, річки, гори тощо) на карту, план або в офіційний реєстр.
3. (у бюрократичній, офіційній мові) Включення до списку, реєстру, протоколу або іншого офіційного документа; фіксація інформації шляхом запису.
4. (переносно) Потрапляння до певного середовища, кола людей або стану, часто випадкове або небажане.
5. (у спорті, зокрема в фігурному катанні) Елемент, при виконанні якого фігурист, рухаючись на зовнішньому ребрі ковзана, різко змінює напрямок, “заносячи” тіло у віраж.
1. Такий, що був перенесений, доставлений кудись (часто з труднощами або на значну відстань); привезений.
2. Такий, що був внесений до списку, реєстру, каталогу тощо; записаний, зареєстрований.
3. Про сніг, пісок, пил: такий, що накопичився, наліпився від вітру; наметений.
4. У ботаніці та зоології: такий, що з’явився на певній території внаслідок випадкового завезення або занесення з інших регіонів (про види рослин або тварин).
1. Почати нервувати, відчути хвилювання, тривогу або роздратування, втратити спокій через якісь обставини, події або очікування.
2. (Розм.) Стати надто збудженим, метушливим, почати поспішати або панікувати через збентеження чи хвилювання.