Словник Української Мови
1. Місцевість, розташована за річкою (відносно певної точки відліку).
2. В історії України — територія на лівому березі Дніпра (Лівобережжя), яка входила до складу Московської держави після Переяславської угоди 1654 року; також адміністративно-територіальна одиниця у Російській імперії.
1. Зменшувальна форма до слова “заріка”: невелика, неглибока річка або струмок, що впадає в іншу водну артерію.
2. Назва кількох географічних об’єктів у різних регіонах України (наприклад, села, урочища), що розташовані за річкою або біля невеликої річки.
1. Розташований або той, що знаходиться за річкою, по той бік річки (відносно певної точки відліку).
2. Стосовний до місцевості, населеного пункту або об’єкта, що лежить за річкою (часто входить до складу власних назв, наприклад, сіл).
1. Пов’язаний із Заричанами, Заричанською слободою або Заричанським районом; що стосується цих географічних об’єктів, походить з них або там розташований.
2. (У назвах історичних, адміністративних, громадських об’єктів) Приналежний до певної місцевості, розташованої за річкою (на противагу “заріччя” як загальному поняттю).
1. Жінка або дівчина, яка народилася або живе на протилежному від центру (або від певного орієнтиру) березі річки.
2. Мешканка місцевості Заріччя (назва різних населених пунктів або районів, розташованих за річкою).
3. (переносно) Жінка або дівчина з іншого, часто віддаленого чи маловідомого, району, місцевості (зазвичай із сільської місцевості).
1. Мешканець або уродженець міста Заріччя (назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема міста в Рівненській області).
2. (Переносно) Той, хто живе або походить із місцевості за річкою (від застарілого “заріччя” — земля по той бік річки).
1. Який належить до річки Зарічанки або пов’язаний з нею (назва річки в Україні, зокрема лівої притоки Горині).
2. Який належить до однойменних населених пунктів (наприклад, села Зарічне) або пов’язаний із ними.
1. Дієприслівник минулого часу від дієслова “зарости” — позначення дії, що відбулася раніше й призвела до вкриття рослинністю, заростання чогось (наприклад: “дорога, що зарісши лісовою порослю, стала непроїзною”).
2. У переносному значенні — стан, коли щось загубилося, зникло з поля зору або пам’яті внаслідок часу чи забуття (наприклад: “сліди минулого, зарісши в історії”).
Зарість — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, що входить до складу Калуського району.
1. Молодий пагін, паросток, що тільки починає рости з насінини, кореня або стебла.
2. Нова тканина, що утворюється в місці пошкодження чи захворювання організму (наприклад, кісткова мозоль, рубцева тканина).
3. (у геології) Невелика товща гірської породи, що заповнює тріщину в земній корі.