Словник Української Мови
Стан поверхні землі, коли вона вкрита снігом; наявність сніжного покриву.
Кількість або товщина сніжного покриву на певній території в певний час.
У кліматології та гідрології — характеристика, що описує тривалість, площу розповсюдження та інтенсивність сніжного покриву.
Вкритий снігом, на якому є сніг.
Який має сніжний покрив, характеризується наявністю снігу.
Засипаний снігом, занорований снігом (про дороги, стежки тощо).
Заснядітися — діалектне дієслово, що означає стати снідиним, тобто блідим, невиразним, тьмяним, втратити яскравість або чіткість (найчастіше про колір, світло або зір).
Заснядітися — у деяких говірках може означати заслабшати, занепасти на силі, знемогтися.
1. (діал.) Стати снядим, тобто набути властивостей сняді — густої, липкої, часто брудної рідини; перетворитися на щось в’язке та неприємне на вигляд.
2. (перен., розм.) Забруднитися, стати липким або неприємним на дотик; втратити чистоту, свіжість.
1. (про тісто) набути пухкості та об’єму внаслідок бродіння, стати пористим.
2. (перен., розм.) стати млявим, сонним, втратити бадьорість; занудіти.
1. Перейти у стан сну, почати спати.
2. Покритися льодом, кригою (про водойми).
3. Стати менш рухливим, активним; завмерти, застигнути.
4. Зарости, покритися рослинністю (про землю, ґрунт).
5. Загоїтися, затягнутися (про рану).
1. Який заснув, перебуває у стані сну; сплячий.
2. Переносно: такий, що перебуває у стані спокою, бездіяльності, застою; неактивний, недіючий.
3. У геології: такий, що не виявляє ознак вулканічної діяльності в історичний період, на відміну від діючого та згаслого (про вулкан).
1. (про організацію, установу, підприємство тощо) Виникнути, бути створеним, почати своє існування в результаті організаційних заходів; стати заснованим.
2. (на чому) Мати своєю основою, ґрунтуватися на певних принципах, ідеях, фактах.
3. (розм.) Заснути, поринути у сон.
1. Покласти початок чомусь, створити, утворити, започаткувати (організацію, установу, місто, державу тощо).
2. (перен.) Покласти в основу чогось, зробити чимось основним, базовим; обґрунтувати.
1. Дія за значенням дієслова “заснувати”; створення, закладання чогось нового (організації, установи, міста, підприємства тощо).
2. (у філософії, теорії пізнання) Фундаментальний принцип, постулат, який лежить в основі якоїсь теорії, вчення або системи знань.
3. (застаріле) Підстава, обґрунтування, аргумент для чогось.