Словник Української Мови
Спеціальна жердина з вантажем на кінцях, яку використовують у цирковому мистецтві еквілібристи для підтримки рівноваги під час виконання трюків на високо піднятій опорі (наприклад, на дроті або канаті).
Довга дерев’яна або металева жердина, яку використовують канатоходці та еквілібристи для збереження рівноваги тіла під час ходьби по канату або іншій вузькій опорі.
1. Довга, тонка, обтесана чи обколота дерев’яна палиця, стовп, що використовується як опора, перекладина або для інших господарських потреб (наприклад, для паркану, підпори рослин, будівництва).
2. Гімнастичний снаряд у вигляді гладкого дерев’яного або металевого стрижня, закріпленого на стійках паралельно підлозі (перекладина).
3. Розм. Про дуже худорляву, високу людину.
Жерделівка — власна назва села в Україні, зокрема села у складі Білокуракинської селищної громади у Луганській області.
Жерделівка — власна назва села в Україні, зокрема села у складі Борівської селищної громади у Харківській області.
Жерделівка — народна назва різних сортів абрикосів, що мають дрібні плоди, часто дикорослі або звичайні (не культурні форми).
1. Ранній сорт абрикоса з дрібними плодами, який росте переважно в дикому стані або використовується як підщепа для культурних сортів.
2. Плід такого дерева — невеликий, часто кислуватий абрикос.
3. Розмовна назва абрикосового дерева загалом.
1. Стосовний до жерделі (великого, соковитого сорту абрикоси), властивий їй; виготовлений із жерделі або з використанням жерделі.
2. Призначений для вирощування або обробки жерделі (про сад, господарство тощо).
1. (від фр. gerbe) У французькій геральдиці — стилізоване зображення зв’язаного снопа, що використовується як геральдична фігура на гербах.
2. (від фр. gerbe) У фортифікації — розрив артилерійського снаряда або міни, при якому уламки й газ розлітаються конусоподібно вгору, нагадуючи форму снопа.
1. (у геології) Велика кам’яниста гряда або скеля, що різко виділяється на поверхні землі, часто у вигляді вузького гребеня; характерна для рельєфу Українського щита.
2. (у діалектах, переважно західних) Висока, крута гора, скеля, урвище; стрімка височина.
1. (геол.) Пов’язаний із жеодами, властивий жеодам; що має вигляд жеоди або складається з жеод.
2. (мін.) Який містить у собі жеоди або утворений з матеріалу жеод (наприклад, про жеодовий кварц, агат).
1. Геологічна порожнина (зазвичай у вапняках або інших осадових породах), стінки якої вкриті кристалами мінералів (наприклад, кварцу, аметисту, кальциту), що ростуть всередину порожнини.
2. Округле або овальне тіло з порожнистою серединою, вкрите зсередини кристалами, що утворилося в осадових гірських породах; часто використовується як колекційний мінералогічний зразок або декоративний камінь.
1. Діалетна назва процесу, коли рослини (переважно злакові) починають формувати колос або суцвіття; колосіння.
2. Заст. або діал. Дія за значенням дієслова «женити»; одруження, шлюб.