1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає територією Чернігівської області.

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Чернігівській області.

3. (рідко, заст.) Назва музичного інструмента типу контрабаса або великої басової скрипки в народній практиці.

Бас-сетгорн — рідкісний дерев’яний духовий музичний інструмент родини кларнетів, альтовий кларнет у строї фа або соль, сконструйований у XVIII столітті, відрізняється вигнутою металевою шийкою та розширеним, покритим деревину дзвоном.

Бас-кларнет — це духовий дерев’яний музичний інструмент сімейства кларнетів, що має нижчий за звичайний кларнет діапазон (зазвичай на октаву нижче) та характерне гнучке, барвисте звучання в нижньому регістрі; використовується в симфонічному оркестрі, камерній та естрадній музиці.

1. Старовинний французький придворний танець XV–XVI століть, що характеризується плавними, урочистими рухами та виконується під музику з розміром 4/4 або 6/4.

2. Музична композиція, призначена для супроводу цього танцю або створена у його стилістиці.

Електрогітара з низьким діапазоном звучання, призначена для виконання басової партії в ансамблях та рок-гуртах, зазвичай має чотири струни, налаштовані на квінту нижче за звичайну гітару.

Акустичний струнний щипковий інструмент родини гітар з низьким регістром, що використовується в деяких жанрах народної та естрадної музики.

1. Найнижчий чоловічий співчий голос, що характеризується повнотою звучання, силою та об’ємом у нижньому регістрі.

2. Співак, який володіє таким голосом і виконує партії, написані для цього голосу в музичних творах.

3. Музичний струнний щипковий інструмент групи віол, попередник сучасного контрабасу, що був поширений у XVI–XVIII століттях.

4. Розмовна назва контрабасу — найбільшого за розміром і найнижчого за звучанням струнного смичкового інструменту сучасного симфонічного оркестру.

5. У переносному значенні — про щось дуже низьке за тоном, глибоке і дзвінке (про звук, голос).

1. У фізиці елементарних частинок — екзотичний атом, утворений баріоном і антибаріоном (наприклад, протоном і антипротоном), пов’язаними кулонівською взаємодією; аналог позитронію, але з більшою масою.

2. У фантастиці та науково-популярній літературі — гіпотетична форма матерії або стабільна частка, що складається з баріонної речовини та антиречовини.

1. Група елементарних частинок, що належать до класу адронів і складаються з трьох кварків (або трьох антикварків для антибаріонів); до баріонів належать протон, нейтрон та інші частинки, які беруть участь у сильній взаємодії та мають напівцілий спін.

2. У широкому розумінні — важкі елементарні частинки, маса яких перевищує масу електрона; у цьому значенні термін може вживатися історично або в загальнопопулярній літературі.

баріон — важка елементарна частка, що складається з трьох кварків або трьох антикварків, бере участь у сильній взаємодії; до баріонів належать протон, нейтрон та гіперони.

1. (геол.) Зміна мінералів, що відбувається під впливом високого тиску, що призводить до утворення їх щільніших модифікацій або нових мінеральних фаз.

2. (палеонт.) Еволюційна зміна розмірів тіла організмів у бік їх збільшення.