бас

[bɑs] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Найнижчий чоловічий співчий голос, що характеризується повнотою звучання, силою та об’ємом у нижньому регістрі.

  2. (Мистецтво) –

    Співак, який володіє таким голосом і виконує партії, написані для цього голосу в музичних творах.

  3. (Мистецтво) –

    Музичний струнний щипковий інструмент групи віол, попередник сучасного контрабасу, що був поширений у XVI–XVIII століттях.

  4. (Мистецтво) –

    Розмовна назва контрабасу — найбільшого за розміром і найнижчого за звучанням струнного смичкового інструменту сучасного симфонічного оркестру.

  5. (Лінгвістика) –

    У переносному значенні — про щось дуже низьке за тоном, глибоке і дзвінке (про звук, голос).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бас, р. баса, д. басові, з. бас, о. басом, м. басі, к. басе

Більше записів