Словник Української Мови
Затонутися — діалектний варіант дієслова «затонути», що означає поринути у воду, опуститися на дно, переважно про судно або інший плавзасіб.
Затонутися — у переносному значенні: зануритися, заглибитися у щось (у думки, роздуми тощо); втратитися, зникнути з поля зору.
1. Піти на дно, потонути (про судно, плавзасіб або те, що знаходиться на ньому).
2. Опуститися на дно води, поринути у воду (про предмети, споруди тощо).
3. Перен. Зникнути, поринути у щось, опинитися всередині чогось (наприклад, у темряві, тумані, снігу).
1. Який затонув, опинився на дні водойми (моря, річки, озера тощо) внаслідок аварії, катастрофи або навмисних дій.
2. (У переносному значенні) Який зазнав краху, повного провалу, зник з поля зору або перестав існувати.
3. (У геології) Про тектонічні структури: який опустився нижче навколишніх ділянок земної кори.
1. (Про людину) Дуже тонкий, худий, кістлявий; такий, що має надто тонкі кінцівки або фігуру.
2. (Перен., розм.) Надто витончений, мудрований, занадто складний для сприйняття або реалізації (про думку, план, теорію тощо).
1. Захищена від вітру та хвиль природна або штучна затока, заводь у річці, озері чи морі, придатна для стоянки, зимівлі чи ремонту суден.
2. Рідше — глибока вода біля берега, яру, обриву; вир, омут.
3. Власна назва географічних об’єктів (наприклад, селищ, районів міст), розташованих біля затону (у першому значенні).
1. У значенні заступництва, заміни когось, чогось; натомість, на заміну.
2. У значенні компенсації, відплати за щось; в обмін на щось, навзамін.
3. (розм.) У значенні навпаки, але, проте, однак (виражає протиставлення).
Відчувати сильну фізичну або психічну втому, знемогу; втрачати сили, знемагати.
Ставати томним, млявим, апатичним; втрачати бадьорість та енергію.
1. Викликати томління, нудьгу, стан млявості та безсилля; робити томним, млявим.
2. (переносно) Пригнічувати, спричиняти почуття важкої розгубленості, безвиході; засмучувати, гнобити.
1. Втратити свідомість, зомліти від спеки, духоти, втоми або сильного хвилювання.
2. Занепасти духом, впасти в стан глибокої пригніченості, розпачу; зажуритися.
3. Захворіти, занедужати (переважно про рослини).
1. Завдати комусь, чомусь томлення, змусити страждати від тривалого очікування, нудьги або тривоги.
2. Засмутити, пригнітити когось, викликати почуття важкої туги, смутку.
3. (у діалектах) Замучити, змордувати, довести до виснаження.