затонулий

1. Який затонув, опинився на дні водойми (моря, річки, озера тощо) внаслідок аварії, катастрофи або навмисних дій.

2. (У переносному значенні) Який зазнав краху, повного провалу, зник з поля зору або перестав існувати.

3. (У геології) Про тектонічні структури: який опустився нижче навколишніх ділянок земної кори.

Приклади вживання

Приклад 1:
У такому разі, кажу я, це не підводний палац, а затонулий корабель. Але й справді — мінячись та виблискуючи на сонці, розчиняючись у сутінках, в осінньому тумані, ранковій імлі чи мжичці, — наш будинок погойдується і ніби тече.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: прикметник () |