• естрадник

    1. Артист естради, виконавець, який виступає на естраді (у жанрі естрадного мистецтва: вокаліст, музикант-інструменталіст, конферансьє, ілюзіоніст тощо).

    2. Розмовне. Людина, яка прагне привернути до себе увагу, поводиться на показ, удавано-театрально.

  • вдоволено

    1. У стані задоволення, із почуттям вдоволення; задоволено.

    2. У достатній мірі, так, щоб задовольнити потребу; достатньо, доволі.

  • вдобрений

    Вдобрений — прикметник, утворений від дієслова «удобрити», що означає: такий, який було збагачено, покращено шляхом внесення добрив (органічних або мінеральних) для підвищення родючості.

    Вдобрений — у переносному значенні: значно покращений, збагачений якимись корисними елементами, властивостями або якостями.

  • вдоволений

    1. Який відчуває задоволення, внутрішнє спокоє та радість від того, що його бажання, потреби або очікування реалізовані; задоволений.

    2. Який виражає таке почуття задоволення (про вигляд, посмішку, тон тощо).

    3. Застаріле: Забезпечений у чомусь у достатній мірі, маючий достаток у чомусь.

  • гладесенький

    Власна назва сорту картоплі з гладенькою, рівною поверхнею шкірки та дрібними очками.

  • вдмухуватися

    1. (про повітря, газ тощо) Потрапляти, надходити всередину чогось під тиском або в результаті дії, що нагадує дуття; вдихатися.

    2. (переносно, про відчуття, ідеї, почуття) Непомітно, поступово вселятися в когось; передаватися комусь.

  • вдовиччин

    1. Належний вдовиці, властивий їй; такий, що стосується вдовиці.

    2. У складі власних назв: що стосується Вдовиччиної гори — пагорба в Києві, де за переказами була садиба княгині Ольги після смерті чоловіка, князя Ігоря.

  • естрадний

    1. Стосовний до естради, пов’язаний з нею; призначений для виступів на естраді.

    2. Характерний для мистецтва естради, його стилю або манери виконання; легкий, розважальний, часто блискучий та ефектний.

  • вдмухувати

    1. Силою повітряного потоку вводити всередину чогось, надивати.

    2. Перен., книжн. Надихати, вселяти (почуття, думки, ідеї тощо).

  • вдовичин

    1. Належний вдові, властивий вдові; такий, що стосується вдови.

    2. У складі власних назв: що стосується Вдови, Богородиці (наприклад, у назві ікони «Вдовичин Плач»).