Словник Української Мови
1. Технічний термін у поліграфії та текстових процесорах, що означає процес виявлення та усунення помилок у тексті (орфографічних, пунктуаційних, граматичних, типографських); коректура, коректування.
2. (рідко) Дія за значенням дієслова «виправити»; виправлення, коректування чого-небудь.
1. Дія за значенням дієслова “виправдувати” — надання аргументів або доказів, що знімають з когось звинувачення, доводять його невинуватість або пом’якшують провину.
2. Спроба пояснити або обґрунтувати свої вчинки, думки або поведінку, які можуть викликати несхвалення; аргумент, що наводиться для такого пояснення.
3. У філософії та теології — доведення істинності, законності або моральної прийнятності якоїсь ідеї, вчення або принципу; захист від критики.
1. (хімія) Пов’язаний з елаїдиновою кислотою, що є транс-ізомером олеїнової кислоти (C₁₈H₃₄O₂).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (діал.) Дія за значенням дієслова «гарбати»; важка, виснажлива фізична праця, часто пов’язана з перенесенням тягарів; тяжкий труд, каторжна робота.
1. Абстрактний іменник, що означає наявність вагомих підстав, причин або доказів для чого-небудь; стан, коли щось є логічно обґрунтованим, морально прийнятним або законним.
2. Властивість дій, вчинків, рішень або витрат, що полягає в їхній доцільності, розумності та корисності, які переважують можливі негативні сторони або витрати.
3. У філософії та етиці — стан моральної чи логічної правомірності; характеристика судження, теорії або поведінки, що має достатнє обґрунтування.
1. Дія за значенням дієслова “виправдати” — надання доказів чи аргументів, що свідчать про невинуватість когось, зняття з когось обвинувачення; також — підтвердження чогось, доведення правомірності, слушності певних дій, думок, очікувань.
2. Те, що виправдовує когось або щось; аргумент, причина або обставина, що свідчить на користь когось, робить щось прийнятним, слушним або зрозумілим.
3. У релігійному (християнському) контексті — богословський термін, що означає Божий акт звільнення грішника від вини за гріх та відповідного покарання, проголошення його праведним через віру, зазвичай у зв’язку з благодаттю та жертвою Ісуса Христа.
1. (хімія) Тверда, прозора, еластична речовина, що утворюється при дії на олію нітритної кислоти; використовувалася для виготовлення імітації рогу, плівок та лаку.
2. (біохімія) Один з білків, що входять до складу еластичних волокон сполучної тканини тваринних організмів (наприклад, судин, легень).
1. Дія за значенням дієслова виправити; виправлення, коректура, корегування.
2. (у поліграфії) Процес усунення помилок у наборі тексту перед друком; також сторінка з відмітками про такі помилки.
3. (заст., діал.) Обряд очищення, оздоровлення або вигнання злих духів; лікування за допомогою магічних дій.
4. (заст.) Виправдання, реабілітація; доказ чиєїсь невинуватості.
Гарбажійка — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Болградському районі (сучасна адміністративна одиниця — Болградська громада).
1. Дія за значенням дієслова “випоювати” — процес примусового або навмисного вживання рідини (переважно алкогольних напоїв) кимось.
2. (у техніці, металургії) Процес видалення домішок з металу, сплаву або іншого матеріалу шляхом обробки його розплавленими флюсами або окислювачами для покращення якості.
3. (у хімії, технології) Процес екстрагування (вилучення) певної речовини з твердого матеріалу шляхом обробки його рідиною (розчинником).