1. (рідк.) Захопити, заволодіти чимось силою або швидкою дією; захапати.
2. (діал.) Почати хапати, схоплювати когось або щось; хапати багато чогось.
-
захвалюватися
1. Відчувати захват, сильне хвилювання, емоційне піднесення від чогось; бути в захваті.
2. Захоплено говорити про когось або щось, висловлювати непомірне захоплення, захваляти.
-
захвалювати
1. (перехідне) Висловлювати захоплення, схвалення ким-небудь або чим-небудь; захоплено хвалити, вихваляти.
2. (перехідне, заст.) Зачаровувати, приваблювати своєю красою, величчю; справляти сильне враження.
-
захвалювання
1. Дія за значенням дієслова “захвалювати” — надмірне, часто невиправдане хвалення когось або чогось, захоплене вихваляння.
2. (у літературознавстві, мистецтві) Риторичний прийом або стилістична фігура, що полягає в умисному перебільшенні позитивних якостей предмета, явища чи особи для створення піднесеного, емоційного зображення; панегіричний троп.
-
захвалюваний
1. (рідко) Такий, що його можна захвалити (надмірно похвалити), заслуговує на захвалу.
2. (заст., переважно у фольклорі) Такий, що викликає захват, захоплення; чудовий, дивовижний, прекрасний.
-
захвалювальний
Який захвалює, викликає захват, захоплення; повний захвату, захоплення.
-
захвалитися
1. Висловити надмірне захоплення кимось або чимось, перехвалити, перебільшити чиїсь переваги або якості.
2. (розм.) Зазнати невдачі, потерпіти фіаско через надмірну самовпевненість або захоплення власними успіхами; часто вживається з часткою “не” для вираження попередження: “аби не захвалитися”.
-
захвалити
1. Дуже високо оцінити когось або щось, вихваляти, звеличувати до неба.
2. (розм.) Занадто захопитися похвалою, перехвалити.
3. (заст.) Отримати, добути щось похвалою, лестощами; умовити, улеслити.
-
захвалений
1. Який перебуває у стані захвату, повного задоволення, захоплення; сповнений захвату.
2. Який виражає захват, захоплення; сповнений захвату (про почуття, слова, погляд тощо).
-
захаріївна
Похідне жіноче прізвище, утворене від чоловічого імені Захарій, що вказує на батьківство або походження (дочка Захарія).
Історичне прізвище або по батькові жінки, характерне для української антропонімії XVI–XIX століть.
У літературних творах та фольклорі — персонаж або дійова особа, що ідентифікується за ім’ям батька (Захарій).