Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “захвалювати” — надмірне, часто невиправдане хвалення когось або чогось, захоплене вихваляння.
2. (у літературознавстві, мистецтві) Риторичний прийом або стилістична фігура, що полягає в умисному перебільшенні позитивних якостей предмета, явища чи особи для створення піднесеного, емоційного зображення; панегіричний троп.
Приклад 1:
Та будь-що-будь, Лаговський знайшов у собі ще доволі безсторонності, щоб дати одмову Володимирові без надмірного захвалювання своєї професії. — Може й іграшка, не споритимуся, — сказав він, — або краще вже сказати: наука — це дорога й благородна іграшка й висока втіха… Коли говорити правду, то вона декому навіть щось більше, ніж іграшка: вона — аж неминуча й тяжка потреба для невеликої упривілегійованої групи тих інтелігентних людей, що мають матеріальну змогу носитися по емпіреях абстрактності та й ширяти-буяти в них та філософувати, бо на них тим часом працює робочий бідний люд… До таких «благородних» паразитів належу, проти своєї волі, і сам я… Так, може, ви своїми словами «житиму мамоном і більш нічого» хочете сказати, що думаєте взятися замість абстрактної науки за таку практичну працю, з якою піде народу безпосередня користь?
— Тютюнник Григорій, “Вир”