Словник Української Мови
1. Який стосується або належить до Веліна — міфічної країни з української народної утопічної легенди, де панують справедливість і достаток.
2. Який характеризується ідеальним, утопічним устроєм життя, подібним до того, що описується в легендах про Велін.
Створений на основі етиларсенату; що містить етиларсенат (солі етиларсенатної кислоти).
1. Який виражає велич, повагу, шану; урочистий, поважний (про манеру, стиль, поведінку тощо).
2. Який має ознаки величі, гідності; величний, піднесений (про зовнішність, вигляд, ставлення).
3. Призначений для вшанування, прославляння кого-, чого-небудь; панегіричний (про пісню, вірш, промову).
1. Високі гумові чоботи, що зазвичай досягають коліна або вище, призначені для захисту від вологи, бруду та холоду, особливо популярні в сільській місцевості або для роботи на відкритому повітрі.
2. Рідкісна вживана назва для міста Веллінгтон — столиці Нової Зеландії.
1. Прислівник до слова “величавий”; так, що викликає повагу своєю урочистістю, гідністю, величчю; гідно, урочисто, пишно.
2. Уживається для підсилення значення дієслова, вказуючи на повільність, урочистість дії або руху; неспішно, поважно.
1. Який стосується глечика, призначений для нього або має його форму.
2. У ботаніці: що має форму, схожу на глечик (про частини рослин, зокрема про певні типи віночка квітки).
1. У фонетиці: такий, що утворюється задньою частиною язика, що зближується або утворює змичку з м’яким піднебінням (велумом), наприклад, про приголосні звуки [г], [к], [х].
2. У лінгвістиці: що стосується задньої частини м’якого піднебіння (велума) як місця утворення звука.
1. Який викликає почуття поваги, захоплення своєю гідністю, стриманою красою, спокійною могутністю; повний величі.
2. Урочистий, пишний, торжественний (про стиль, мову, музику тощо).
3. Застаріле. Високий, гордовитий, пихатий.
Етиларсенат — органічна сполука, сіль або ефір, що містить залишок етиларсенової кислоти; зазвичай використовується як специфічна назва пестицидів або гербіцидів на основі арсену, наприклад, динатрієвої солі моноетиларсенової кислоти.
1. (у фонетиці) Про приголосний звук: такий, що вимовляється з додатковою артикуляцією — підняттям задньої частини спинки язика до м’якого піднебіння (велуму), що надає звуку специфічного, «темного» забарвлення; лабіалізований.
2. (у фонології) Про фонему або позицію: що характеризується наявністю ознаки веляризації.