1. Людина, яка висловлює неповагу до того, що вважається священним, ображає релігійні почуття віруючих; безбожник, нечестивець.

2. (переносно) Той, хто зневажливо ставиться до загальновизнаних цінностей, авторитетів, святинь; кощунник.

1. Виконавець блюзу — музикант (співак, гітарист, піаніст тощо), який спеціалізується на виконанні музики в стилі блюз.

2. Автор блюзових пісень, композитор, що пише музику та тексти в цьому жанрі.

Музичний напрям, що поєднує елементи блюзу (характерні гармонійні прогресії, імпровізаційність, емоційну виразність) з енергійністю, ритмікою та інструментальним звучанням рок-музики, зокрема використанням електрогітар, важчої ритм-секції та часто — розширених гітарних соло.

Конкретний музичний твір, створений у цьому стилі.

1. Музичний стиль, що поєднує традиції афроамериканського блюзу з технікою йодлю (швидке чергування грудного та фальцетного регістрів), який виник під впливом швейцарських та австрійських іммігрантів у США на початку XX століття.

2. Конкретний музичний твір або виконавська манера, що характеризується синтезом блюзової гармонії, ритміки та вокалу з елементами йодлю.

1. Музичний стиль афроамериканського походження, що виник наприкінці XIX — на початку XX століття на півдні США, характерними рисами якого є специфічна блюзова гармонія, імпровізаційність, емоційна глибина, ритмічні особливості (блюзовий ритм, шафл) та лірика, що часто виражає меланхолію, тугу, роздуми про життя.

2. Окремий музичний твір, написаний у такому стилі, або жанр вокально-інструментальної творчості, що виконується соло або ансамблем, часто з використанням таких інструментів, як гітара, губна гармоніка, фортепіано.

3. Переносно: стан смутку, меланхолії, легкої депресії; туга, сум, поганий настрій.

Блюет — власна назва, що позначає річковий острів у гирлі Дунаю, розташований на території України (Одеська область, Кілійський район). Острів має важливе екологічне значення та входить до складу Дунайського біосферного заповідника.

1. Невелика тарілка, зазвичай з загнутими краями, яку підставляють під чашку, склянку або підкладають під горщик з квіткою.

2. (в астрономії) Народна назва пласкої, округлої западини на поверхні Місяця, що утворює характерний рельєф.

1. Людина, яка надмірно підлещується, улещує комусь, догоджає з корисливих міркувань; підлабузник.

2. Заст. Той, хто облизує блюда; ненажера, обжерлива людина.

1. Столова посудина — переважно таріль, миска або інша ємність, з якої їдять або подають їжу до столу.

2. Приготована їжа, страва, яка подається окремо або входить до складу прийому їжі (обіду, вечері тощо).

3. (у спеціальному значенні) Велика плоска таріль, часто з кришкою, призначена для сервірування, подачі або зберігання їжі.

1. Зменшувально-пестливе від слова “блюдо” у значенні невелика тарілка, зазвичай з загнутими краями, призначена для подачі десертів, варення, цукру, лимона до чаю або для підставки під чашку.

2. (перен.) Невеликий округлий предмет, що за формою нагадує таке блюдечко, або неглибка улоговина.