блюз

1. Музичний стиль афроамериканського походження, що виник наприкінці XIX — на початку XX століття на півдні США, характерними рисами якого є специфічна блюзова гармонія, імпровізаційність, емоційна глибина, ритмічні особливості (блюзовий ритм, шафл) та лірика, що часто виражає меланхолію, тугу, роздуми про життя.

2. Окремий музичний твір, написаний у такому стилі, або жанр вокально-інструментальної творчості, що виконується соло або ансамблем, часто з використанням таких інструментів, як гітара, губна гармоніка, фортепіано.

3. Переносно: стан смутку, меланхолії, легкої депресії; туга, сум, поганий настрій.

Приклади вживання слова

блюз

Приклад 1:
Касети (аудіо та ін): — програма Тома Вейтса «The Black Rider» (1993, Island Records Inc.) — Іванові «Джонові» Бомбасу, гітара, вокал; — підпільні записи Джіма Моррісона з дуетом «Баккара» (квартирний варіянт) — Апексові «Олексі», реп-енд-блюз; — повні зібрання Джіммі Гендрікса та Б. Б. Кінга (за винятком Лу Ріда) — Ронові «Чайці» Сігалу; — поезомюзикл «Крайслер Імперіял» (третя редакція), автентичний цифровий запис, Віденська опера, 1993, з Монтсеррат Кабальє в ролі Мелісанди Гараздецької — Павлові Мацапурі, Київ; — «Е1 condor pasa», музика перуанських індіянців з Марієнплятцта інших площ Європи — Львівській муніци­ пальній поліції; — запис мого виступу в опері «Орфей у Венеції», театр «Ля Феніче», 8 березня 1993 р. (піратський) — вже згаду­ ваному Йосипові Фр., диригентові.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
ÅËÅÃ²ß Ç ÏÎÖ²ËÓÍÊÎÌ склич смичком райських птахів бо перестигло чорне ягіддя в нотному лісі листя черстве осипається з голосу тільки вийми єдину душу зі скрипки і на бринячій деці пейзажу розпочни Світогляд Святовита 47~будівництво пісенних веж все це на благання подібне та що мені до суперечки про шляхетність генеалогічних древ двох зацних родів гармонії і мелодії вчора бортнянський воздвигнув храм із золоченими софійськими акордами а нині меланхолійний вальс відчинив стіни салону в затінений сад а назавтра з пивнички кав’ярні видмухуєш блюз дозволь мені скласти свій осінній трактат про музику або радше про її відсутність про мовчазні органи дерев про німого птаха що слухає іншого птаха німого про неакустичне піднебесся світогляду про глухе склепіння ротових порожнин про осліплі пучки які не здолають букваря струн про металеву перекупку гучномовця на майдані що нанизує наспівів обарінки про тугі вуха приятелів невже не пройме їх крещендо волання соло на вітрі усамітнених уст ось наприклад ти бродячий музико не доводиться тобі доконувати наше дереньчливе піаніно гуцульськими варіаціями як ватра попелом припадає чорний звір пилом мовчання на яку естраду виведеш його мов карпатського ведмедя навченого танцю зів’яле огудиння струн інколи серед ночі обірветься зойком хто то не бійся це душі покійних мелодій або ти піаністко вже сам косенко скаржиться у снах І. Калинець. Невольнича муза ~48 ніяк не здолаєш кладки пасажу на цих кількох фальшивих клавішах пройди над проваллям легко як сарна очі твої два чорні дзвони охорони від завченої платівки дня на стінах якої мрії розклеєно твої гучні афіші чи мені казати про дисонанс станься врешті сторукою в кожне серце врази нас дістань довгорука кінчиком тону нині на якомусь сіренькому фільмі здпід банального діалогу проріс великодній дзвін коли інші вчували на десятому тлі акомпанемент я знав це бог франк і жив колись він у твоїх голосних пальцях і нашу світличку мав за святиню хай святиться наше місто голосен камінь і твоя струнконога хода на його клавіатурі до музичнішої нагоди відкладаю осінній трактат наразі цілуйте від мене найпослідущу скрипку в оркестрі крушельницьку в мармур на личакові струну бронзової арфи на театральному фронтоні звениславину руку на живій бандурі і пісню мого народу співучу грудку землі Світогляд Святовита 49~11.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”