Словник Української Мови
Зачумленість — стан, коли хвороба чума вразила організм людини або тварини; наявність чуми.
Зачумленість — стан суспільства, середовища або місцевості, зараженої чумою; поширення чуми.
Зачумленість — переносно: моральний або духовний занепад, розклад, що охопив когось або щось; стан зараженості шкідливими, руйнівними ідеями або явищами.
1. (від дієслова “зачумити”) — так, як властиво людині, яка перебуває під сильним впливом, захопленням або натхненням від когось або чогось; пристрасно, захоплено.
2. (переносно) — так, як властиво людині, охопленій якоюсь ідеєю або почуттям, що повністю заволоділо її думками; наче в стані навіювання або трансу.
1. Який стосується чи належить до Зачумлених — представників релігійної громади, що виникла в Україні в XVII ст. серед козаків та селян, які відмовлялися від церковних обрядів і вважали себе «спасеними» (напр., *зачумлена віра*).
2. Який перебуває під впливом або є прибічником вчення Зачумлених (заст., про людину).
Зачумакуватися — діалектне дієслово, що означає засмутитися, зажуритися, впасти в сумний, задумливий настрій; занудьгувати.
1. (розм.) Почати чумакувати, стати чумаком; зайнятися чумацьким промислом.
2. (перен., розм.) Відправитися в далеку, важку дорогу або подорож.
Зачукикатися — власна назва, що походить від псевдоніма “Чукика” (Чукіка) та означає дію, пов’язану з цим персонажем або автором, зокрема: захопитися чириканням, спілкуванням у стилі, характерному для Чукики, або жартівливо — почати надмірно багато “чирикати” (писати) у соціальних мережах, наслідуючи манеру відомого українського блогера.
1. У комп’ютерній термінології — почати вводити текст у пошуковому рядку чи командному інтерфейсі, натискаючи клавіші (від англійського «to type»).
2. У розмовній мові — почати швидко та інтенсивно працювати на клавіатурі комп’ютера, телефону тощо, часто з відтінком значення захопленої або тривалої дії.
1. У географічному контексті: на чужій землі, в іншій країні, за кордоном.
2. У соціальному або емоційному контексті: на стороні, серед чужих людей, у відриві від свого середовища або родини.
1. Дуже здивуватися, бути враженим чимось незвичайним, дивним або несподіваним; опинитися в стані подиву.
2. (рідше) Замислитися, заглибитися в роздуми, задуматися над чимось.
1. Викликати в когось почуття великого подиву, здивування, захоплення або захвату; вразити, здивувати.
2. (рідко) Привести когось у стан задумливості, замислення; замилувати.