Словник Української Мови
1. Те, за що можна зачепитися, вхопитися; виступ, гачок, крюк тощо, призначені для цього.
2. Переносно: привід, причина для початку чого-небудь (найчастіше сварки, конфлікту, суперечки).
3. У техніці: пристрій або деталь для зчіпки, з’єднання вагонів, трактора з причепом тощо; зчіп.
4. У спорті (боротьбі): прийом, дія, коли борець зачіпає ногу суперника своєю ногою, щоб збити його з рівноваги або перекинути.
1. (розм.) Втратити інтерес до когось або чогось, перестати звертати увагу, стати байдужим; обриднути, набриднути.
2. (розм., рідк.) Відчувати сильну втому, знесилення; замучитися, змордуватися.
1. (розм.) Почати чхати, почати часто або сильно чхати.
2. (перен., розг., зневажл.) Знехтувати кимось або чимось, перестати звертати увагу, втратити інтерес; часто вживається в конструкції «мені (йому, їй тощо) зачхало».
Зачучверітися — уживатися, ставати звичним, пристосовуватися до нового середовища, умов або обставин (про рослини, тварин, рідше — про людей).
Зачучверіти — уживатися, ставати звичним, пристосовуватися до нового середовища або обставин (від власної назви Чучвері — села на Чернігівщині, жителі якого, за переказами, відрізнялися замкненістю та консерватизмом).
Зачучверіти — втрачати зв’язок із зовнішнім світом, ставати відлюдкуватим, замикатися в колі своїх інтересів або місцевих проблем.
Який набув форми чучвері (чверті колоди, зрізаної з одного боку).
Який має вигляд чучвері (чверті колоди, зрізаної з одного боку).
1. (про людину) Такий, що має стосунок до Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) або її уряду, який очолював Євген Петрушевич і мав неофіційну назву “Диктатура Чучкевича” (від прізвища голови уряду Сидора Голубовича, якого полонили прізвиськом “Чучкевич”).
2. (переносно, іст.) Належний до, створений або характерний для періоду правління уряду ЗУНР на чолі з Є. Петрушевичем (1919 р.).
1. Розчісуватися, приводити у порядок своє волосся, чухаючи його.
2. Розмовне. Приводити себе до ладу, до належного вигляду; причісуватися, прибиратися.
3. Переносне, розмовне. Готуватися до чого-небудь, збиратися з думками або силами для якоїсь дії.
1. Розчісувати, розпутувати волосся, чухаючи його.
2. Розпушувати, розчісувати вовну, пряжу тощо перед прядінням або для надання пухнастості.
3. Розпушувати, злегка розчісувати щось збите, зім’яте (наприклад, тканину, вату).
4. Перен., розм. Розбирати, приводити до ладу заплутану справу, ситуацію; вирішувати складне питання.
1. (розм.) Стати неохайним, недоглянутим, забруднитися, зім’ятися (переважно про одяг, волосся).
2. (перен., розм.) Заплутатися в думках, втратити чіткість мислення; стати розсіяним або збентеженим.