1. Розмовне, вживається переважно в заперечних реченнях: наважитися, відважитися на щось, набратися сміливості для якоїсь дії.

2. Заст., діал.: збрехати, обманути когось.

1. Сказати неправду, обманути словами, навмисно відійти від істини в розповіді (зазвичай про щось несуттєве або в легкій, жартівливій формі).

2. Розм. Сказати щось необережно, випадково, ненавмисно помилитися в словах або обіцянці.

1. Розмовитися, розбалакатися, звичайно про щось незначне, пусте; займатися пустопорожніми розмовами, базіканням.

2. Розкритися, виявити себе в розмові (часто ненароком); пробовкнутися.

1. Сказати неправду, обманути словами; набрехати.

2. Розм. Несподівано з’явитися, прийти кудись (часто з відтінком невдоволення).

3. Розм. Необачно, ненавмисно вимовити щось, проговоритися.

1. Зібратися в одному місці, накопичитися (переважно про людей або тварин, що рухаються); зійтися.

2. (перен., розм.) Виникнути, з’явитися (про думки, сили тощо).

1. Дієслово доконаного виду, що означає набродити, накопичити в результаті блукання або пошуків (зазвичай про велику кількість чогось).

2. Рідко вживане значення: зійтися, зібратися в одному місці (про людей або тварин), часто випадково або без певної мети.

1. Укласти братерські стосунки, стати братами (за духом, переконаннями тощо); поріднитися через побратимство.

2. Перен. Тісно з’єднатися, об’єднатися на ґрунті спільних інтересів, поглядів, дій.

3. Заст. Стати родичами через шлюб, поріднитися (про родини, родичів).

1. Установити братерські, дружні стосунки з кимось; поріднитися, порівнятися.

2. Заст. Об’єднати, з’єднати разом для спільної діяльності або боротьби.

3. Заст. Зробити когось своїм братом (наприклад, через обмін хрестами, обряд побратимства).