Процес перетворення будь-яких ідей, вчень або принципів на догми, тобто на положення, що приймаються на віру як абсолютні істини, не підлягають критиці, сумніву чи перегляду.

У релігійному контексті — формалізація та закріплення віровчення як обов’язкової, незмінної норми.

У науці, філософії чи суспільній думці — необґрунтоване надання якійсь теорії або концепції статусу беззаперечної доктрини, що призводить до зупинки її розвитку та відкидання альтернативних поглядів.

1. Основне, обов’язкове для всіх вірян положення релігійного вчення, що оголошується церквою непохитною істиною, яка не підлягає критиці та сумніву.

2. Перен. Беззаперечна, догматично викладена істина, твердження, яке приймається на віру без доказів і критичного осмислення.

1. Основне, нерухоме положення якоїсь релігійної віри, що приймається на віру без доказів і критики і вважається безумовною, непохитною істиною.

2. (переносне значення) Положення, твердження, яке приймається без доказів, без критичного осмислення і вважається непохитною істиною, не підлягає сумніву або обговоренню.

1. Властивість за значенням прикметника “доглянутий”; стан дбайливості, старанного утримання чогось у чистоті, порядку, гарному вигляді.

2. Зовнішній вигляд, що свідчить про старанний догляд, опіку; охайність, вихованість.

1. Жінка, яка доглядає за хворими, літніми людьми або дітьми, надаючи їм повсякденну допомогу та медичний догляд, часто в домашніх умовах або спеціалізованих закладах.

2. Працівниця, яка здійснює нагляд, догляд та підтримку порядку в певному приміщенні або на території (наприклад, доглядачка у лікарні, шкільна доглядачка).

3. Особа жіночої статі, яка професійно опікується та виховує дітей у дитячих закладах (застарілий синонім до “вихователька”).

1. Особа, яка доглядає кого-небудь або щось, опікується, піклується про когось, стежить за станом чогось.

2. Спеціаліст, який здійснює професійний догляд за хворими, людьми похилого віку або інвалідами, зазвичай у медичних або соціальних закладах.

3. Працівник, що відповідає за нагляд, охорону та підтримання порядку на певному об’єкті (наприклад, доглядач лісу, доглядач будівлі).

1. Систематичне спостереження за ким-небудь або чим-небудь з метою контролю, вивчення, охорони чи надання допомоги; піклування, опіка.

2. У медицині — комплекс лікувально-профілактичних та гігієнічних заходів, що забезпечують підтримку життєдіяльності та покращення стану хворого, пораненого або немічної людини.

3. Дбайливе ставлення, турбота про стан, збереження або правильне функціонування чогось (наприклад, техніки, приладів, рослин).

1. Жінка, яка професійно доглядає за хворими, літніми людьми або дітьми, зазвичай у медичних, соціальних закладах або вдома.

2. Жінка, яка здійснює нагляд, опіку, піклування про когось або щось (наприклад, про рослини, тварин, порядок у приміщенні).

1. Систематичне спостереження, турбота та забезпечення чого-небудь або кого-небудь з метою підтримання в належному стані, збереження, поліпшення; опіка.

2. Сукупність агротехнічних заходів (поливання, прополювання, підживлення тощо), що застосовуються для вирощування сільськогосподарських культур після їх сівби чи посадки.

3. Дія за значенням «доглядати»; нагляд, охорона.

1. (від англ. dogcart — «собачий візок») — легкий відкритий двоколісний екіпаж, запряжений однією або двома собаками, історично використовувався для перевезення невеликих вантажів, пошти або для перегонів.

2. (сучасне, переносне значення) — невеликий транспортний засіб, пристосований або спеціально сконструйований для перевезення собак, наприклад, легкий причіп до велосипеда або автомобіля.