1. (діал.) Швидко й недбало говорити, балакати без змісту; теревенити.
2. (діал.) Видавати безладні, невиразні звуки; бурмотіти.
Словник Української Мови
1. (діал.) Швидко й недбало говорити, балакати без змісту; теревенити.
2. (діал.) Видавати безладні, невиразні звуки; бурмотіти.
Еритема — обмежене або розповсюджене почервоніння шкіри, що виникає внаслідок розширення капілярів і часто є симптомом запалення, інфекції, алергічної реакції або інших патологічних станів.
Еритема — медичний термін для позначення ряду захворювань шкіри, основним проявом яких є описані вище червоні плями (наприклад, вузлувата еритема, багатоформна еритема).
1. Про харчовий продукт (переважно м’ясо, рибу або сир), який спочатку піддавався тривалому варінню, а потім — холодному копченню для надання характерного аромату, смаку та покращення зберігання.
2. Про спосіб приготування або обробки харчових продуктів, що поєднує дві технологічні операції: варіння та подальше копчення.
1. Про харчовий продукт (переважно м’ясо, рибу або сир), який спочатку піддавався тривалому варінню, а потім — холодному копченню для надання характерного аромату, смаку та покращення зберігання.
2. Про спосіб приготування або обробки харчових продуктів, що поєднує дві технологічні операції: варіння та подальше копчення.
1. Філософський термін, що означає залежність від зовнішніх законів, правил або впливів, протилежність автономії; стан, коли воля індивіда визначається не його власним розумом, а зовнішніми факторами.
2. У біології — здатність організму або його частин реагувати на зовнішні подразники, що надходять із навколишнього середовища.
3. У лінгвістиці — явище, коли форма або поведінка мовної одиниці визначається не її власними характеристиками, а впливом інших елементів системи або зовнішніми правилами.
1. Стосовний до вареників, призначений для них; властивий вареникам.
2. Призначений для приготування, подачі або зберігання вареників (про посуд, пристрій тощо).
3. У складі власних назв: що стосується географічних об’єктів, закладів тощо, названих на честь вареника або пов’язаних з ним (наприклад, Варенична гора).
1. Мистецтво ведення суперечки, дискусії, спрямоване не на пошук істини, а на перемогу в полеміці будь-якими засобами, часто з використанням логічно неправильних прийомів (софізмів).
2. Теорія та практика такого спірництва, що вивчається як розділ риторики або логіки.
1. Стосовний до вареників, призначений для них; властивий вареникам.
2. Призначений для приготування, подачі або зберігання вареників (про посуд, пристрій тощо).
3. У складі власних назв: що стосується географічних об’єктів, закладів тощо, названих на честь вареника або пов’язаних з ним (наприклад, Варенична гора).
1. Який піддавався варінню, тепловій обробці в окропі або рідині; приготовлений шляхом варіння.
2. Який має смак, колір або консистенцію, характерні для продукту, що піддавався варінню.
3. У складі стійких словосполучень та назв страв: що містить варені компоненти або приготовлений певним способом (наприклад, варений цукор, варене м’ясо).
1. Такий, що підпорядковується законам або впливам ззовні, залежний від чужої волі або зовнішніх правил; протилежний автономному.
2. У філософії (зокрема в етиці І. Канта) — такий, що визначається зовнішніми щодо суб’єкта мотивами або об’єктивними законами, а не власною волею.
3. У біології — такий, що стосується організму, частини тіла або функції, розвиток або діяльність яких залежить від зовнішніх факторів.