Словник Української Мови
Властивість або якість бути вірофорним, тобто здатність нести, передавати або втілювати віру, релігійні ідеї та цінності.
У християнській традиції — характеристика осіб, предметів, символів або текстів, що явно виражають, підтверджують або сприяють поширенню християнської віри.
1. (у риториці) Показовий, урочистий; такий, що стосується промови, метою якої є схвалення або осуда когось, чогось, а не переконання у чомусь.
2. (у літературознавстві) Присвячений оспівуванню, прославленню когось або чогось; панегіричний.
1. Нащадок Геракла (Геркулеса) у давньогрецькій міфології та легендарній історії, зокрема представники родів, що вели своє походження від героя.
2. Представник династії спартанських царей, що вважалися нащадками Геракла через його сина Гілла.
3. У ширшому сенсі — будь-яка людина або істота, що походить від Геракла.
Терпимість до інших релігій, віросповідань, поважне ставлення до права людей сповідувати іншу віру або бути невіруючими.
Епідавач — власна назва давньогрецького міста в області Арголіда на північному сході Пелопоннесу, відоме як важливий релігійний центр, де знаходилося святилище бога медицини Асклепія.
Епідавач — власна назва археологічної пам’ятки на місці однойменного давньогрецького міста, що включає руїни храму Асклепія, давнього театру, готелю для паломників та інших споруд.
1. Система релігійних вірувань, догматів і обрядів, що їх сповідує певна релігійна громада або конфесія; релігія, конфесія.
2. Офіційна приналежність до певної релігії або конфесії, що зазвичай фіксується в документах.
3. (заст.) Відкрите визнання, проголошення своєї віри або переконань.
1. Власна назва, що походить від імені Геракл (Геркулес) — міфічного героя давньогрецької міфології, сина Зевса, відомого своєю надзвичайною силою та численними подвигами.
2. Переносне значення: надзвичайно великий, велетенський, що потребує величезних зусиль або має колосальні масштаби (за аналогією з силою та подвигами Геракла).
3. Стосується, належить або пов’язаний з містом Гераклея (назва кількох давньогрецьких колоній), або з філософом Гераклітом (наприклад, гераклівська філософія).
Власна назва, зменшувально-пестлива форма жіночого імені Віра.
1. У ботаніці — тип квітки, у якій зав’язь розташована нижче інших частин квітки (чашолистків, пелюсток і тичинок), тобто є верхньою, а квітколоже зростається з нею, утворюючи так звану нижню зав’язь.
2. У зоології — морфологічна ознака деяких тварин (наприклад, черевоногих молюсків), що полягає в розташуванні статевих отворів позаду голови, ближче до тіла.
Зрадницький вчинок, порушення вірності, обіцянки або присяги; зрада, підступність.