1. Пташеня зозулі, молода особина зозулі звичайної (Cuculus canorus).
2. Переносно: про дитину, яка дуже схожа на одного з батьків (зазвичай на матір).
Словник Української Мови
1. Пташеня зозулі, молода особина зозулі звичайної (Cuculus canorus).
2. Переносно: про дитину, яка дуже схожа на одного з батьків (зазвичай на матір).
Зменшувально-пестлива форма від “зозуля” — пташка зозуля, що часто використовується в фольклорі та поетичній мові для створення ласкавого, ніжного образу.
Переносно — ласкаве звертання до коханої жінки, дівчини або дитини.
Назва народної пісні, де це слово є центральним образом.
1. Родина птахів ряду зозулеподібних, що включає зозуль, турако та інших птахів із характерною будовою ніг (два пальці спрямовані вперед, два — назад). Найвідоміший представник в Україні — звичайна зозуля.
2. Застаріла назва рослин родини орхідних (зозулинців), до якої належать такі види, як зозулинець справжній, зозулинець плямистий тощо.
1. (діал.) Те саме, що зозуля — назва птаха родини зозулевих, що відкладає яйця в чужі гнізда.
2. (перен., розм.) Про людину, яка підкидає своїх дітей або відмовляється від них, перекладаючи турботу на інших.
1. У давньогрецькій міфології — один з кентаврів, який брав участь у бійці з лапітами на весіллі Пірітоя.
2. У біології (зоології) — застаріла назва тваринних клітин, що утворюють колонію певних найпростіших організмів (наприклад, вольвокса), які зберігають самостійність, але об’єднані загальною желатинозною масою.
1. Лічинокова стадія розвитку деяких десятиногих ракоподібних (зокрема крабів, креветок), що характеризується наявністю великих складних очей, розвинених грудних кінцівок та відносно довгим шипастим головогрудним щитком.
2. (Zoea) Рід ракоподібних родини Peltocarididae, представники якого мешкають у гіперсолоних водоймах.
1. (діал.) Збиратися, накопичуватися у великій кількості, скупчуватися (переважно про людей).
2. (діал.) Вбирати в себе, поглинати (про ґрунт, матеріал тощо).
1. (у давньоукраїнській літературі, переважно в контексті перекладу Біблії) Створити, утворити, збудувати; дати початок чомусь, породити.
2. (застаріле, високе) Народити, породити (про походження від когось).
1. (діал.) Одягатися, вбиратися у якийсь одяг; натягати на себе частину гардеробу.
2. (перен., діал.) Набувати якогось вигляду, образу; вбирати якусь форму, властивість.