1. (діал.) Те саме, що зозуля — назва птаха родини зозулевих, що відкладає яйця в чужі гнізда.
2. (перен., розм.) Про людину, яка підкидає своїх дітей або відмовляється від них, перекладаючи турботу на інших.
зозла
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Згадуючи вранці, що йому належить вичищати гній з-під корів, підстилати їм та поїти, він почав залежуватись, схоплюючись в останню хвилину, і часом цупив зозла палицею сумирні тварини, що завжди ставились до нього прихильно. Щораз тужніше було йому уявляти, що ціле літо, коли настане перерва в інституті, він буде прикутий до своєї кухні, бо на село він не почував жодної потреби з’являтись.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 2:
Побiлiв, зiрвався з лави, стиснув кулаки i сказав, задихаючися зозла: — Тату, виженiть його з хати, а то я його зараз битиму! — Ти смiєш мене бить?
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: прислівник () |