1. Історичний термін для позначення бортницького промислу — старовинного способу бджільництва, що полягав у добуванні меду та воску з природних дупел дерев (бортей) або спеціально обладнаних колод у лісі.
2. Власна назва конкретного історичного явища — системи господарювання, організації праці та соціальних відносин, пов’язаних із бортництвом на певних територіях (наприклад, на українському Поліссі).