Словник Української Мови
1. Стосовний до конфірмації (церковного обряду миропомазання у католицьтві та протестантизмі, а також у православ’ї при прийнятті в лоно церкви осіб, що перейшли з інших християнських конфесій).
2. Який підтверджує, затверджує або посвідчує щось (наприклад, документ).
Особа, яка в християнських церквах (переважно католицькій та протестантських) приймає таїнство миропомазання (конфірмації), що є обрядом утвердження у вірі та посвяченням в повноправні члени церковної громади; зазвичай це підліток або дорослий, що пройшов відповідну підготовку.
Конфінантність — у фінансовій сфері: наявність спільного джерела фінансування або залежність від одного фінансового ресурсу; спільна фінансова залежність.
Конфінантність — у менеджменті та соціальних науках: принцип організації фінансування проекту або послуги, за якого кошти надходять одночасно з кількох джерел (наприклад, з державного та місцевого бюджетів, від приватних інвесторів тощо).
1. (у фінансах) Пов’язаний зі спільним фінансуванням або співфінансуванням чогось, здійснюваний за рахунок коштів кількох джерел, учасників або фондів.
2. (у міжнародних відносинах, про програми, проекти) Такий, що реалізується або підтримується коштами кількох сторін, зокрема кількох держав або міжнародних організацій.
Конфінальність — у лінгвістиці, зокрема в теорії тексту та дискурсу: властивість тексту бути завершеним, цілісним, обмеженим у просторі та часі, що забезпечує його сприйняття як самостійної, логічно закінченої мовної одиниці.
Конфінальність — у літературознавстві та мистецтвознавстві: завершеність художнього твору, його структурна та смислова цілісність, що дозволяє розглядати його як автономний артефакт.
Конфінально — прислівник, що означає: у спосіб, властивий конфінальній теорії (математичній теорії, що вивчає властивості конфінальних відображень, тобто таких, що зберігають відношення кінцівки).
Конфінальний (від лат. confinalis — прикордонний) — термін, що позначає те, що знаходиться на спільному кордоні, межує, є суміжним (переважно про земельні ділянки, володіння або території).
У сучасній українській мові вживається переважно як історичний, архаїчний або спеціальний термін у географії, картографії, історії та юриспруденції для позначення прикордонних, межових ознак, споруд або земель.
Конфікс — морфема, що складається з двох роздільних частин (префікса та суфікса або префікса та постфікса), які одночасно приєднуються до основи слова для утворення нових слів або граматичних форм, утворюючи єдине формально-семантичне ціле.
Конфікс — у німецькій мовознавчій термінології — те саме, що циркумфікс, тобто афікс, що оточує корінь слова з обох боків.
Конфіденційність — право особи на захист та непоширення її особистої (приватної) інформації, таємниці листування, телефонних розмов та інших повідомлень без її згоди.
Конфіденційність — обов’язок або режим зберігання та використання інформації, що вимагає її непоширення та обмеження доступу до неї обумовленим колом осіб.
Конфіденційність — стан, коли інформація, діяльність або взаємини зберігаються в таємниці, не є загальновідомими або доступними для сторонніх.
Конфіденційність — це стан обмеженого доступу до інформації, що забезпечує її захист від розголошення стороннім особам; таємність.
Конфіденційність — це право особи на невтручання в приватне життя та захист персональних даних від несанкціонованого поширення.
Конфіденційність — це принцип або правило, що вимагає збереження в таємниці певних відомостей (наприклад, службових, комерційних, лікарських).