Словник Української Мови
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Ківерцівському районі Волинської області.
2. Історичний термін, що позначає місце або ділянку річки, де традиційно здійснювалося ритуальне купання під час язичницьких або народно-християнських свят (наприклад, на Купала).
1. (історичне) Особа, яка в Київській Русі та Великому князівстві Литовському займалася закупкою товарів для княжого двору або міста, а також купець, що вів оптову торгівлю.
2. (історичне) У давньоруському праві — наймит, селянин, який узяв позику (купу) у землевласника і зобов’язаний був відпрацювати її; залежна особа, знаходився між вільним людом і холопом.
3. (сучасне, спеціальне) Коротка назва для закупівельної діяльності, процесу закупівлі чогось (наприклад, товарів, сировини, обладнання) для підприємства або організації; сама закуплена партія товару.
Закунятися — діалектне дієслово, що означає заснути, дрімати, впасти в дрімоту, особливо невчасно або в незручній ситуації.
Закунятися — у західних говірках може означати задуматися, заглибитися в свої думки, відволіктися, “зависнути”.
Закуняти — у діалектній лексиці: почати куняти, дрімати, впасти в дрімоту, клювати носом від сонливості.
Закумкатися — почати кумкати, тобто видавати характерні звуки, подібні до “кум-кум”, як це робить жаба або кумка (родина жаб’ячих).
1. Почати кумкати — видавати звуки, схожі на «кум-кум», характерні для жаб.
2. Розмовно-жартівливе: почати голосно цілуватися, видаючи при цьому характерні звуки.
1. Який відбувається або знаходиться за кулісами театральної сцени; пов’язаний з простором або діяльністю поза сценою.
2. Який стосується прихованої, неофіційної діяльності, що впливає на публічні події або прийняття рішень; таємний, негласний, що відбувається поза увагою широкого загалу.
1. (про рослини) Прижитися, пристосуватися до нових умов середовища після пересадки або висаджування, почати нормально рости та розвиватися.
2. (переносно, про явища, звичаї, ідеї) Укорінитися, стати частиною певної культури, суспільства або середовища, набути поширення та визнання.
1. (у сільському господарстві) Підготувати землю для вирощування культурних рослин; обробити, обжити цілинну або перелогову землю.
2. (переносно) Розвинути, вдосконалити якість, властивість або навичку в собі чи іншій людині; виховати, прищепити.
1. (про рослини) Такий, що вирощений штучно, шляхом культивування; окультурений.
2. (перен., про почуття, звички, навички) Такий, що вироблений, розвинений шляхом свідомого виховання або систематичних вправ.