Древослів

Словник Української Мови

  • вибілення

    1. Дія за значенням дієслова “вибілити” — процес надання чому-небудь білого кольору, освітлення або очищення шляхом обробки спеціальними речовинами (наприклад, у текстильній, паперовій промисловості, при обробці шкіри тощо).

    2. Результат такої дії — стан вибіленого, освітленого чогось; вибілена ділянка, пляма або поверхня.

    3. У геології та ґрунтознавстві — процес втрати ґрунтом або гірською породою забарвлених сполук (найчастіше оксидів заліза та марганцю) під впливом хімічних або біохімічних факторів, що призводить до утворення світлих прошарків або плям.

    4. У сільському господарстві та овочівництві — спеціальна агротехнічна процедура для деяких овочевих культур (наприклад, цикорію салатного, спаржі, мангольду), яка полягає в ізоляції їстівних частин рослини від світла для надання ніжності, усунення гіркоти та отримання світлого забарвлення.

  • експериментувати

    1. Проводити експерименти, ставити досліди з метою вивчення явищ, перевірки гіпотез або відкриття нових фактів у науковій, технічній, художній чи іншій діяльності.

    2. Намагатися робити щось нове, незвичне, перевіряючи на практиці власні ідеї, методи або можливості; пробувати різні підходи, способи дій.

  • галіон

    1. Велике багатопалубне вітрильне судно XVI–XVIII століть з високими надбудовами на носі та кормі, яке використовувалося переважно іспанцями для перевезення скарбів з Америки та для військових цілей.

    2. Назва типу космічного корабля або транспортного засобу у науковій фантастиці, що запозичена за аналогією з історичним парусником.

  • вибіл

    1. Власна назва села в Україні, зокрема у Волинській та Житомирській областях.

    2. (діал.) Те саме, що вибілення — дія за значенням дієслова вибілити; результат такої дії, стан вибіленого.

  • вибійчик

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “вибій” — невеликий вибій, заглиблення у ґрунті чи гірській породі, що утворилося внаслідок виймання чогось.

    2. Власна назва (прізвисько) одного з персонажів українського народного лялькового вертепу — козака, який зазвичай є комічним героєм, часто носить характерну шапку-вибійку.

  • експериментування

    1. Систематична діяльність, спрямована на проведення експериментів, наукових дослідів з метою перевірки гіпотези, відкриття нових фактів або вивчення властивостей об’єкта.

    2. Практичне випробування, перевірка чогось на досвіді, часто шляхом проб і помилок, з метою знаходження оптимальних рішень, методів або форм.

    3. (У творчості) Пошук нових художніх засобів, стилів, прийомів або незвичних комбінацій для досягнення оригінального виразу.

  • вибійниця

    1. Жінка, яка працює у вибої (шахті, штольні), займається видобуванням корисних копалин; жіночий відповідник до слова “вибійник”.

    2. Рідкісна назва для машини або механізму, призначеного для вибійних робіт (наприклад, для виїмки породи).

  • галінг

    1. (морськ.) Вантажне вітрильне судно з одним щоглом, поширене в Середземномор’ї в XVI–XIX століттях.

    2. (морськ.) Швидкохідне вітрильне судно з двома щоглами, що використовувалося для перевезення вантажів та пасажирів.

    3. (іст.) Невелике військове судно з вітрильно-гребним рухом, тип галери.

  • вибійник

    1. Робітник, який займається вибійкою (видобуванням) корисної копалини у гірничій виробці, безпосередньо у вибої.

    2. Інструмент або машина для вибійки (руйнування) гірської породи або вугільного пласта.

    3. (заст.) Той, хто вибиває, виготовляє щось за допомогою удару; ремісник, що займається вибійкою (наприклад, по металу).

  • експериментований

    1. Такий, що піддавався експериментам або науковим дослідам; перевірений, вивчений експериментальним шляхом.

    2. (У спеціальних галузях) Синтезований, створений або модифікований шляхом експерименту (наприклад, про матеріал, речовину, технологію).

    3. (Переносно) Такий, що зазнав спроб впровадження нових, нетрадиційних підходів або змін; апробований на практиці.