Словник Української Мови
1. Пов’язаний з агариками (шапинковими грибами родини Agaricaceae), що характеризуються наявністю пластинок (гіменофора) знизу шапинки; властивий агариковим грибам.
2. У систематиці грибів: належний до порядку Agaricales, який об’єднує переважно пластинчасті шапинкові гриби (наприклад, печериці, опеньки, мухомори).
Родина грибів порядку агарикальних, до якої належать шапинкові гриби з пластинчастим гіменофором, зокрема рід поплавок, печериця, мухомор, сироїжка та інші; пластинчасті гриби.
Агарикол — власна назва біологічного препарату (бактеріального інокулянту) на основі ґрунтових бактерій роду Pseudomonas, який застосовується в сільському господарстві для стимуляції росту рослин, підвищення їхньої стійкості до хвороб та покращення ґрунтів.
Агарикол — власна назва торгової марки лінії мінеральних органічних добрив та засобів захисту рослин вітчизняного виробництва, призначених для підживлення кімнатних, садових та городніх культур.
1. Родина грибів порядку агарикальних (Agaricales), що включає види з м’ясистими плодовими тілами, які зазвичай мають шапинку, ніжку та пластинчастий гіменофор; до цієї родини належать багато відомих їстівних та отруйних грибів, наприклад, печериці.
2. Застаріла наукова назва родини грибів, яку в сучасній мікологічній класифікації частіше називають печерицеві (Agaricaceae).
Агаритрин — природний пігмент (барвник), що міститься в плодових тілах деяких видів грибів роду печериця (Agaricus), зокрема в печериці польовій (Agaricus campestris) та близьких видах; належить до хімічного класу хинонів.
Агарицин — рідкісна назва гриба з роду печериць (Agaricus), що іноді вживається в науковій літературі або народних назвах.
Агарицин — застаріла або спеціалізована назва речовини (алкалоїду), що міститься в окремих видах грибів родини агарикових (Agaricaceae).
Агафоник — чоловіче ім’я грецького походження (від грец. Ἀγαθόνικος — «той, що має добру перемогу»), яке вживається переважно в релігійному (православному) контексті, зокрема стосовно ранньохристиянських святих.
Агафоник — у православній агіографії: ім’я декількох святих, найвідомішим з яких є мученик Агафоник Нікомедійський (III–IV ст.), що загинув за віру за часів імператора Максиміана.
Агафоника — власна назва, що позначає українське видавництво, засноване у 2017 році у Львові, яке спеціалізується на виданні сучасної української та перекладної художньої літератури, нон-фікшн, а також книг для дітей.
Агафониківна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Агафонік (Агафоник), що вказує на дочку особи на ім’я Агафонік. Відповідає питанню «чия дочка?». Наприклад: «Марія Агафониківна».
1. Прізвище українського походження, утворене від імені Агафонік (Агафоник) за допомогою патронімічного суфікса -ович, що вказує на належність до роду, сина певної особи (“син Агафоніка”).
2. Історична особа — представник козацької старшини Гетьманщини XVII–XVIII століть, зокрема, відомий генеральний осавул (1738–1740) за правління гетьмана Данила Апостола та його наступника Якова Лизогуба — Андрій Агафоникович.