Словник Української Мови
Етатократизм — політична система, в якій влада належить професійним державним службовцям (етатократії), що приймають ключові рішення незалежно від формальних політичних інституцій.
Етатократизм — суспільний устрій або ідеологія, що обґрунтовує панування та верховенство державного бюрократичного апарату в усіх сферах житя.
1. Такий, що має удачу, успіх у справах, щасливий; той, кому щастить.
2. Такий, що приносить удачу, сприяє успіху (про предмети, явища тощо).
1. (фольк., поет.) Надзвичайно великий, велетенський; такий, що перевищує звичайні розміри або значення.
2. (перен.) Найвищого ступеня, надзвичайної сили; дуже значний, потужний.
1. Дієприкметник дійсний теперішнього часу від дієслова “везти” (в усіх значеннях), що означає такий, який переміщує когось або щось у певному напрямку, або такий, якому щастить.
2. (розм.) У значенні прислівника: маючи успіх, щастя у чомусь; пощастивши.
Етатогенез — у біології: процес індивідуального розвитку організму, що охоплює всі зміни від народження до смерті, включаючи період старіння.
Етатогенез — у геології та історичній геології: процес формування та розвитку континентальної земної кори (етапі) на певній території протягом геологічного часу.
1. Значний за розмірами, обсягом, простором; протилежний до малого, маленького.
2. Дуже важливий за значенням, вагомістю, впливом; видатний, могутній.
3. Найвищий за ступенем прояву якоїсь властивості; надзвичайний, сильний.
4. (У складі власних назв) Вказує на верховну владу, старшинство або особливе значення (наприклад, Великий князь, Велика Британія).
5. (Заст.) Дорослий, що досяг зрілості; протилежний до малого (дитини).
1. Відкритість, публічність у суспільному житті та державному управлінні; доступність інформації для громадськості, свобода її поширення та обговорення.
2. (іст.) Політика відкритості та інформаційної доступності, що проводилася в СРСР у другій половині 1980-х років як складова перебудови.
3. (застар.) Те саме, що голосність — властивість звука бути голосним, наявність голосу при вимові.
1. Мінерал класу силікатів, кальцієво-алюмінієвий силікат, що часто містить домішки бора, берилію, заліза; кристали бурого, зеленуватого, рідше жовтого кольору, прозорі або напівпрозорі; використовується як дорогоцінне каміння та колекційний матеріал. Синонім: ідокраз.
2. (переносно, книжн.) Мешканець або уродженець міста Неаполь або його околиць, де розташований вулкан Везувій.
1. Властивий великанам, характерний для них; такий, що належить великанам.
2. Надзвичайно великий за розмірами, велетенський; гігантський.
1. Рухатися на чомусь або в чомусь, пересуватися за допомогою транспортного засобу (про людей, тварин, вантажі).
2. Бути транспортованим, перевозитися (про предмети, вантажі).
3. Розм. Їхати кудись, часто з відтінком значення небажаної, неприємної подорожі або перебування в дорозі.
4. Перен., розм. Мати успіх, удачу у чомусь; таланити.