везучи

1. Дієприкметник дійсний теперішнього часу від дієслова “везти” (в усіх значеннях), що означає такий, який переміщує когось або щось у певному напрямку, або такий, якому щастить.

2. (розм.) У значенні прислівника: маючи успіх, щастя у чомусь; пощастивши.