1. (діал.) Такий, що легко котиться; круглий, обертальний.
2. (діал.) Ненадійний, непостійний, мінливий (про людину).
-
котище
1. Збільшувальна форма до слова “кіт” — дуже великий кіт або кіт великих розмірів.
2. (у міфології, фольклорі) Фантастична істота, велетенський кіт, що часто постає як втілення нечистої сили або лісовий дух.
3. (переносне значення, розм.) Про повну, гладку, задоволену людину (зазвичай чоловіка).
-
котичок
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “кіт” — молода або маленька домашня тварина (Felis catus), ссавець родини котячих.
2. (переносно) Ласкаве звертання до дорогої, милої людини (часто до дитини або жінки).
3. (техн.) Деталь у механізмі годинника або іншого пристрою, що має форму невеликого важеля з зубцями для зчеплення з зубчастим колесом.
4. (бот., розм.) Народна назва суцвіть (качаночків) деяких рослин, наприклад, верби акоти.
-
котитися
1. Переміщуватися обертанням по поверхні (про предмети циліндричної або кулястої форми).
2. Рухатися плавно, безперервно або масово (про транспорт, хмари, воду, людей тощо).
3. Про час, події: наставати, тривати, слідувати один за одним.
4. Розм. Падати, перекидатися через щось, падаючи обертатися.
5. Розм. Відходити, котити звідкись (часто з прислівником «геть»).
-
котити
1. Пересувати щось кругле або на колесах, змушуючи обертатися по поверхні.
2. Рухатися обертовим рухом, перевертаючись або обертаючись навколо осі (про предмети).
3. Розгортуючи, згортаючи або обертаючи, намотувати щось на щось або формувати у вигляді валика, рулону.
4. Розмовне. Їхати, пересуватися (про транспортні засоби).
5. Переносне значення: нести на собі, мати щось як наслідок або супровід (про явища, події).
-
котисько
1. Зменшувально-пестливе позначення кота, домашнього або вуличного, що виражає ласку та симпатію до тварини.
2. (переносно, розм.) Ласкаве або жартівливе звертання до людини (часто чоловіка або дитини), що підкреслює її хитрість, грайливість або милість.
-
котируватися
1. Мати певну ціну на біржі або ринку цінних паперів, валют, товарів тощо; бути предметом біржових угод.
2. Оцінюватися, мати певну оцінку, ціну в суспільстві; бути популярним, визнаним.
-
котирувати
1. Встановлювати офіційну ціну (курс) цінних паперів, валют тощо на біржі; визначати ринкову вартість чогось.
2. Бути в обігу на біржі, мати певний курс, ціну (про цінні папери, валюти).
3. Перен. Оцінюватися, мати певну цінність, значення, авторитет у певному середовищі.
-
котирування
1. Встановлення ціни (курсу, розцінки) на цінні папери, валюти, товари тощо на біржі або ринку.
2. Офіційна ціна (курс, розцінка), за якою продаються або купуються цінні папери, валюти, товари на певний момент часу.
3. Процес або результат оцінювання, визначення статусу, популярності, репутації когось або чогось у певному середовищі.
-
котируваний
1. Про цінні папери, валюти, товари тощо: такий, що має встановлений курс або ціну на біржі; такий, що котирується.
2. Про людину: такий, що має високий авторитет, визнання, популярність у певному середовищі; цінуваний.