Словник Української Мови
Буква
1. Переміщуватися обертанням по поверхні (про предмети циліндричної або кулястої форми).
2. Рухатися плавно, безперервно або масово (про транспорт, хмари, воду, людей тощо).
3. Про час, події: наставати, тривати, слідувати один за одним.
4. Розм. Падати, перекидатися через щось, падаючи обертатися.
5. Розм. Відходити, котити звідкись (часто з прислівником «геть»).
Приклад 1:
Зрештою, тоді Пилипенчиха говорила йому таке, що він спромігся зрозуміти лише роками пізніше, коли вже не німці, а радянці заходилися винищувати найменший прояв українського самоусвідомлення, з кадебівницькими різаками чатуючи на кожен паросток, що проти їхньої волі з’являвся на світ Божий з-під могильної плити чавунно-чорносотенної всеросійщини, під якою ніяк не давав себе задушити український народ, хоч Федорові здавалося, особливо, як почали хвиля за хвилею котитися нові, дедалі лютіші арешти Україною, коли за звичайнісіньку розмову українською мовою у якомусь там Дніпропетровському, де навіть школи не лишилося з українською мовою, звинувачували в «буржуазному націоналізмі» й запроторювали гнити в концтабори, — що це зашморг, з якого вже не виборсатися, а отже й кінець світу, бо коли вмирає людина, гасне зірка, а коли до ноги вирубують будь-який народ (не мій народ? — помиляєшся, — твій!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”