Словник Української Мови
Буква
1. Збільшувальна форма до слова “кіт” — дуже великий кіт або кіт великих розмірів.
2. (у міфології, фольклорі) Фантастична істота, велетенський кіт, що часто постає як втілення нечистої сили або лісовий дух.
3. (переносне значення, розм.) Про повну, гладку, задоволену людину (зазвичай чоловіка).
Приклад 1:
Як ось знечев’я вбіг Меркурій, Засапавшися, до богів, Прискочив, мов котище мурий До сирних в маслі пирогів!
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Посмiялись тодi, та й вже, — з несвiдомим острахом, мов на те, щоб загодити, вона обережно погладила звiрюку, — котище розплющив на неї жорстко заскленi золотi очиська з чорними прорiзами зiниць, як у навспак поставлених свiчок, охнула подумки: свят‑свят‑свят! — попалась, золотце, от коли попалась — акурат за пiвроку до того, як — оглушило, завертiло вихором, пiдхопило‑понесло, не давши оханутись: спасительницею себе уявила, жоною‑мироносицею, так?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”