Словник Української Мови
1. (історичний термін) У робітничому русі Російської імперії кінця XIX — початку XX століття — прихильник течії “економізму”, який виступав проти революційної програми газети “Іскра”, що відстоювала необхідність створення централізованої партії професійних революціонерів для повалення самодержавства.
2. (переносне значення) Той, хто заперечує, протидіє або активно бореться з якоюсь прогресивною, революційною або освітньою ідеєю, часто з консервативних позицій.
1. Методологічна помилка або свідомий підхід, що полягає в аналізі явищ, ідей чи подій поза їхнім конкретним історичним контекстом, без урахування умов та закономірностей відповідної епохи, що призводить до спотвореного їх розуміння.
2. Філософська або ідеологічна позиція, спрямована на заперечення історичних закономірностей, об’єктивності історичного процесу або цінності історичного досвіду для розуміння сучасності.
3. У мистецтві та літературі — художній прийом або характеристика твору, в якому свідомо порушуються, ігноруються або спотворюються реальні історичні факти, деталі та атмосфера зображуваного часу для досягнення певної художньої чи пропагандистської мети.
1. Який суперечить історичним фактам, не враховує реальних історичних умов або закономірностей; такий, що не відповідає історичній дійсності.
2. Який заперечує об’єктивний хід історії, її закономірності або значення.
3. Який не має історичної перспективи, позбавлений історичного змісту або підґрунтя.
1. У музиці — ритмічний прийом, при якому слабка частка такту або ритмічної фігури підкреслюється акцентом, створюючи ефект несподіваності та порушення регулярного метричного руху; синкопа.
2. У поезії — навмисне порушення регулярного віршового розміру шляхом зміщення наголосу з сильного місця (ікти) на слабке, що створює ритмічну динаміку та виразність.
1. У політичному контексті — масовий протестний мітинг або акція, організована опозиційними силами з метою вираження недовіри чинній владі, зокрема президентові, у відповідь на їхні публічні виступи або політичні ініціативи (“каденції”).
2. У музиці — ритміко-мелодійна фігура або гармонійний хід, що створює ефект очікування та затримки розв’язки, порушуючи стандартну каденційну формулу та відкладаючи фінальний тонічний акорд.
1. Такий, що сприяє запобіганню виникненню та розвитку злоякісних пухлин (раку), протидіє канцерогенним впливам.
2. (Про речовини, продукти тощо) Який має властивості знижувати ризик онкологічних захворювань або нейтралізувати дію канцерогенів.
Антикаон — елементарна частинка, античастинка до каона (K-мезона), що має однакову з ним масу спокою, спін та час життя, але протилежні знаки електричного заряду та інших квантових чисел (наприклад, дивності). Належить до групи мезонів, утворена одним кварком і одним антикварком.
1. (хімія) речовина, яка уповільнює або припиняє каталітичну дію каталізатора, знижуючи його активність або селективність.
2. (переносне значення) фактор, явище або особа, що гальмує, перешкоджає розвитку, прискоренню якого-небудь процесу, події або діяльності.
1. (у фізиці, техніці) Пов’язаний з антикатодом — електродом у рентгенівській трубці, що служить мішенню для потоку електронів і випромінює рентгенівські промені; властивий антикатоду, призначений для нього.
1. (математика) Число, яке можна подати як різницю двох послідовних квадратів натуральних чисел (n² – (n-1)²), що завжди є непарним числом; також: будь-яке непарне число, представлене в такій формі.
2. (геометрія) Фігура, утворена чотирма колами, центрами яких є вершини квадрата, а радіуси дорівнюють половині довжини його сторони; візуально нагадує квадрат із вписаними напівкругами на кожній стороні.