1. У музиці — ритмічний прийом, при якому слабка частка такту або ритмічної фігури підкреслюється акцентом, створюючи ефект несподіваності та порушення регулярного метричного руху; синкопа.
2. У поезії — навмисне порушення регулярного віршового розміру шляхом зміщення наголосу з сильного місця (ікти) на слабке, що створює ритмічну динаміку та виразність.