Древослів

Словник Української Мови

  • великопомісний

    1. Який має великі земельні володіння, велику кількість землі; що належить великому землевласнику.

    2. Який стосується великих землевласників або їхнього класу, пов’язаний з ними.

  • глековий

    1. Прикметник до слова «глек»; властивий глеку, призначений для нього.

    2. Техн. Який має форму, схожу на глек (про різні вироби, пристрої).

  • величенний

    1. (заст., поет.) Те саме, що величний — який має велич, сповнений величі; гідний поваги, захоплення; величавий.

    2. (капіталізація: Величенний) Уживається як складова частина офіційного титулу високопоставлених осіб, зокрема митрополитів і патріархів у християнстві (наприклад, Блаженнійший і Величенний Митрополит, Його Величенство).

  • етикетувальниця

    1. Жінка, яка професійно займається наклеюванням етикеток на товари, продукцію або тару.

    2. Робітниця, що обслуговує етикетувальну машину або виконує ручне маркування.

  • величезний

    1. Дуже великий за розмірами, обсягом, значенням; гігантський, колосальний.

    2. Надзвичайно сильний за ступенем вияву; потужний, інтенсивний.

    3. (У переносному значенні) Надзвичайно важливий, вагомий, видатний.

  • великоплідний

    1. Який має великі плоди (про рослини).

    2. Який дає великий урожай плодів.

  • глек

    1. Глиняний, керамічний або скляний посуд для рідин (води, молока, вина тощо) з тулубом кулястої або яйцеподібної форми, вужчою шийкою та ручкою; глечик.

    2. Міра рідини, що відповідає об’єму такого посуду (зазвичай близько 2 літрів).

  • великопанський

    1. Стосунок до Великої Пани — титулованої особи, що володіла землями у Великому князівстві Литовському, або пов’язаний із нею.

    2. Характерний для великих панів, аристократії; властивий їхньому способу життя, розкошам, ставленню до інших.

    3. Перен. Пишний, розкішний, величний; такий, що демонструє багатство і вишуканість.

    4. Перен. Зверхній, гордовитий, з почуттям власної вищості; такий, що виявляє зневагу до інших.

  • величатися

    1. Бути відомим під певною назвою, мати якесь ім’я, найменування (переважно про географічні об’єкти, місцевості).

    2. (застаріле або високе) Виділятися своєю величчю, пишнотою; гордо височіти.

    3. (застаріле) Гордуватися, пишатися чимось, хизуватися.

  • великопанельний

    1. Створений із великих залізобетонних панелей (про будівлі, конструкції).

    2. Пов’язаний із будівництвом, виробництвом або використанням великих залізобетонних панелей.