глек

Приклад 1:
От як ви­цi­ди­ли во­ни са­мо­туж­ки глек слив’янки, а да­лi i тер­нiв­ки по­куш­ту­ва­ли чи тро­хи, при­бiг­ла й на­ша Оле­на з по­ля. Ба­чить, що чу­жий чо­ло­вiк, за­раз мот­ну­лась, зве­лi­ла iз став­ка по­тяг­ти ка­ра­сiв i за­га­да­ла ве­че­рю вi­ри­ти; сю­ди-ту­ди шат­ну­лась i увесь по­ря­док да­ла, що й на завт­ра ро­би­ти, i ко­му, ку­ди i за­чим їха­ти, а да­лi одяг­лась та­ки лю­бенько, як зви­чай­но пан­ноч­цi та ще й хо­рун­жiв­нi: до ста­ренької плах­ти та по­че­пи­ла люст­ри­но­ву за­пас­ку, одяг­ла тож шов­ко­ву юп­ку, та на шию ду­кат на бар­хат­цi, та чер­во­нi че­ре­вич­ки узу­ла, а на го­ло­ву хо­ро­шу стрiч­ку пок­ла­ла, та й вий­шла i пок­ло­ни­лась па­ну Ула­со­ви­чу ни­зенько.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 2:
По­ла­го­див­ши ве­че­рю, во­на вже бiльш i не вхо­ди­ла: са­мi па­ни­чi по­ве­че­ря­ли, i, до­кiн­чив­ши глек з тер­нiв­кою, пан хо­рун­жен­ко хо­тiв вже iти спа­ти, аж ось наш Забрьоха поп­лям­кав, ви­каш­ляв­ся, поц­мо­кав, по­тер уси та й став ту ра­цею ка­за­ти, що йо­му дяк ском­по­ну­вав вже дав­ненько для та­ко­го слу­чаю; от i ка­же: – Ось пос­лу­хай­те, па­ни­чу Йо­си­по­ви­чу, що я вам ска­жу: не­со­роз­мiр­но суть чо­ло­вi­чест­ву єди­ноп­ре­би­ва­нiє i в до­му, i в гос­по­дарст­вi. Вся­коє ди­ха­нiє ша­нується у двой­ст­вi: єди­но чо­ло­вi­ко­вi на пот­ре­бу – по­яти жо­ну i iмi­ти ча­да.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Бачу тiлько, що Варка з Гнатом глек розбили.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”