Словник Української Мови
1. Прикметник, що стосується токарного верстата, обладнаного спеціальним пристроєм (копіювальним супортом) для автоматичного точного відтворення форми деталі за заданим зразком (шаблоном).
2. Прикметник, що характеризує процес токарної обробки, при якому обробка складної профільної поверхні здійснюється автоматично за допомогою копіювального пристрою.
Який стосується обробки металу на верстаті, що поєднує функції копіювального та стругального обладнання.
1. Жінка, яка професійно займається копіюванням документів, рукописів, малюнків або інших матеріалів.
2. Розмовна назва копіювального апарату або пристрою для створення копій.
3. Застаріле позначення машиністки, яка переписує (перебиває на друкарській машинці) документи для отримання їхніх копій.
1. Пристрій або технічний засіб, призначений для копіювання, розмноження документів, зображень тощо (наприклад, ксерокс, фотокопіювальний апарат).
2. Заст. Робітник, який займається копіюванням, переписуванням документів або малюнків вручну.
1. Призначений для копіювання, що використовується для створення копій (наприклад, документів, зображень).
2. Стосовний до процесу копіювання, що стосується технічних засобів або методів отримання копій.
Копіткість — властивість за значенням прикметника «копіткий»; старанність, ретельність, акуратність у виконанні певної, часто дрібної та монотонної роботи, що вимагає значного часу та уваги.
1. (від дієслова “копітити”) — так, що викликає коптіння; з виділенням кіптяви, сажі або диму.
2. (переносно) — важко, наполегливо, з великими зусиллями (про працю, навчання тощо).
1. Який коптить, виділяє багато копоти (сажі) при горінні.
2. Який покритий копоттю, забруднений копоттю; закопчений.
3. Переносно: похмурий, темний, безрадісний (про час, життя тощо).
1. (заст.) Власна назва села в Україні, що існувало на території сучасної Львівської області; згадується в історичних документах.
2. (заст., діал.) Власна назва річки, притоки Стиру, що протікала на Волині.
1. (історичне) У Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій — судовий запис, протокол, офіційний документ, що фіксував рішення суду, угоди, свідчення, межові акти тощо.
2. (історичне) Судова книга, до якої вносилися такі записи (копії книг).
3. (переносне, рідко) Точний переказ, копія чи детальне відтворення чиїх-небудь слів, висловлювань.