• креслярка

    1. Жінка, яка професійно займається кресленням, виготовленням креслень технічних деталей, будівель, механізмів тощо.

    2. Розмовна назва кульмана — спеціального креслярського стола з пристроями для креслення.

    3. Розмовна назва креслярської дошки — плоскої основи для кріплення паперу під час креслення.

  • кресляр

    1. Фахівець, який займається виконанням креслень, технічних креслень або креслеників за допомогою спеціальних інструментів або програмного забезпечення.

    2. Робітник, що виконує креслярські роботи в проектних організаціях, конструкторських бюро тощо.

    3. (Заст.) Учень креслярського класу або школи; той, хто вивчає креслення.

  • креслюнок

    Технічне зображення предмета, виконане за допомогою креслярських інструментів або комп’ютерних програм за певними правилами та в обраному масштабі, що містить усі необхідні розміри, умовні позначення та іншу інформацію для його виготовлення чи будівництва.

  • креслитися

    1. Бути накресленим, зображеним у вигляді ліній, контурів на поверхні; мати певні обриси, форму в кресленні або малюнку.

    2. Виділятися, помічатися серед чогось; виразно виділятися своїми контурами, формою на певному тлі (часто про об’єкти в далині або в умовному зображенні).

    3. Перен. Намічатися, визначатися в загальних рисах (про плани, ідеї, події майбутнього).

  • креслити

    1. Наносити на поверхню лінії, риски, контури за допомогою крейди, олівця, іншого гострого предмета або інструменту; робити креслення, технічний малюнок.

    2. Переносно: чітко окреслювати, визначати межі, контури чогось (наприклад, плану, території, кола питань).

    3. Застаріле: швидко рухатися, перетинати простір (про блискавку, стрілу тощо).

  • креслення

    1. Технічний документ, що містить зображення предмета (деталі, виробу, будівлі тощо), виконане за певними правилами за допомогою креслярських інструментів або комп’ютерних програм, з нанесеними розмірами, умовними позначеннями та іншими даними, необхідними для його виготовлення та контролю.

    2. Процес дії за значенням дієслова «креслити»; створення кресленика (технічного креслення).

    3. У математиці: графічне зображення геометричної фігури, схеми або графіка, виконане для ілюстрації умови задачі, теореми тощо.

  • кресленик

    1. (істор.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — особа, яка займалася складанням, переписуванням або зберіганням офіційних документів, діловодством; канцелярист, писар.

    2. (істор.) У козацькій адміністрації Гетьманщини — урядова особа, яка відала канцелярійними справами, діловодством у військовій чи адміністративній установі; секретар, писар.

    3. (перен., заст.) Учений, освічена людина, що багато читає та пише; книжник.

  • креслений

    1. Який виготовлений за допомогою креслення, технічного малювання; накреслений на кресленику.

    2. Який має вигляд, форму, виконаний у стилі, що нагадує креслення (про зображення, візерунок тощо).

  • кресиво

    1. Застарілий пристрій для добування вогню шляхом кресавання (удару крем’яного каменя об металевий предмет — кресало), що складався з кремінця, кресала та трута.

    2. Рідкісна назва для сучасних засобів для запалювання (наприклад, сірників, запальнички), що вживається переважно в поетичній мові або з іронічним відтінком.

  • креси

    1. Історична назва західних земель України, які входили до складу Польщі міжвоєнного періоду (1919-1939 роки), зокрема території сучасної Волинської, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської та частково Рівненської областей.

    2. У ширшому значенні — західні українські землі (Галичина, Волинь, Холмщина, Підляшшя, Надсяння), які тривалий час перебували під владою Польщі та інших держав, що спричинило особливості їх культурного та історичного розвитку.