• кошарище

    1. Великий кіш, величезний кіт (зазвичай у розмовному мовленні).

    2. (переносне значення) Про людину, яка має велику статуру або вагу; велика, товста людина.

  • кошара

    1. Спеціально обладнане приміщення або огорожа для утримання овець, зазвичай на відкритому повітрі або під навісом.

    2. Розмовна назва для брудного, неохайного приміщення або хаотичного скупчення речей.

    3. У переносному значенні — про велике, незграбне або незручне спорудження.

  • кошар

    1. Велика відкрита споруда для утримання овець, зазвичай з навісом або легким дахом, оточена високим парканом.

    2. Власна назва географічних об’єктів (наприклад, урочищ, ярів) або населених пунктів, пов’язаних із вівчарством.

  • кошаниця

    Кошаниця — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.

  • кочівниця

    1. Жінка або дівчина, яка веде кочовий спосіб життя, постійно або сезонно переміщається з місця на місце зі своїм родом, стадами худоби; жінка з народу кочівників.

    2. Переносно: та, що часто змінює місце перебування, проживання або постійно подорожує, не має постійного притулку.

    3. Рідкісне, застосування: самка кочівника (у значенні тварини, що мігрує).

  • кочівницький

    1. Властивий кочівникам, характерний для них; такий, що веде кочовий спосіб життя.

    2. Пов’язаний з життям, побутом, культурою, історією кочових народів.

    3. Переносно: такий, що не має постійного місця перебування, місця служби тощо; перехідний, мігруючий.

  • кочівництво

    1. Спосіб життя, заснований на регулярних переміщеннях певних груп населення (племен, народів) з худобою та майном у пошуках пасовищ та води, що є основною формою господарювання; номадизм.

    2. Період життя, пов’язаний із таким способом господарювання та пересуванням з місця на місце.

    3. Перен. Безперервне пересування, постійна зміна місця перебування або житла; неосілість.

  • кочівники

    1. Народи, племена або групи людей, які не мають постійного місця проживання та регулярно переміщуються разом зі своїми стадами худоби в пошуках пасовищ і води.

    2. Представники таких народів або племен; люди, що ведуть кочовий спосіб життя.

    3. (у переносному значенні) Люди, які часто змінюють місце проживання, роботи або перебувають у постійних переїздах.

  • кочівник

    1. Представник народу, племені або соціальної групи, що не має постійного місця проживання і регулярно переміщується разом зі своїми стадами, майном у пошуках пасовищ, води або здобичі.

    2. (переносне значення) Людина, яка часто змінює місце проживання, роботи або постійно подорожує, не маючи постійної оселі.

  • кочівний

    1. Який здійснює кочівництво, пов’язаний з кочівництвом; такий, що постійно переміщується з місця на місце для пошуку пасовищ, води тощо (про народи, племена, людей, тварин).

    2. Який не має постійного місця перебування, часто змінює місце розташування; пересувний.

    3. Перен. Який не має постійного закріплення за чимось, змінюється, переходить від одного до іншого.