Словник Української Мови
1. Жінка, яка професійно займається кресленням, виготовленням креслень технічних деталей, будівель, механізмів тощо.
2. Розмовна назва кульмана — спеціального креслярського стола з пристроями для креслення.
3. Розмовна назва креслярської дошки — плоскої основи для кріплення паперу під час креслення.
1. Фахівець, який займається виконанням креслень, технічних креслень або креслеників за допомогою спеціальних інструментів або програмного забезпечення.
2. Робітник, що виконує креслярські роботи в проектних організаціях, конструкторських бюро тощо.
3. (Заст.) Учень креслярського класу або школи; той, хто вивчає креслення.
Технічне зображення предмета, виконане за допомогою креслярських інструментів або комп’ютерних програм за певними правилами та в обраному масштабі, що містить усі необхідні розміри, умовні позначення та іншу інформацію для його виготовлення чи будівництва.
1. Бути накресленим, зображеним у вигляді ліній, контурів на поверхні; мати певні обриси, форму в кресленні або малюнку.
2. Виділятися, помічатися серед чогось; виразно виділятися своїми контурами, формою на певному тлі (часто про об’єкти в далині або в умовному зображенні).
3. Перен. Намічатися, визначатися в загальних рисах (про плани, ідеї, події майбутнього).
1. Наносити на поверхню лінії, риски, контури за допомогою крейди, олівця, іншого гострого предмета або інструменту; робити креслення, технічний малюнок.
2. Переносно: чітко окреслювати, визначати межі, контури чогось (наприклад, плану, території, кола питань).
3. Застаріле: швидко рухатися, перетинати простір (про блискавку, стрілу тощо).
1. Технічний документ, що містить зображення предмета (деталі, виробу, будівлі тощо), виконане за певними правилами за допомогою креслярських інструментів або комп’ютерних програм, з нанесеними розмірами, умовними позначеннями та іншими даними, необхідними для його виготовлення та контролю.
2. Процес дії за значенням дієслова «креслити»; створення кресленика (технічного креслення).
3. У математиці: графічне зображення геометричної фігури, схеми або графіка, виконане для ілюстрації умови задачі, теореми тощо.
1. (істор.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — особа, яка займалася складанням, переписуванням або зберіганням офіційних документів, діловодством; канцелярист, писар.
2. (істор.) У козацькій адміністрації Гетьманщини — урядова особа, яка відала канцелярійними справами, діловодством у військовій чи адміністративній установі; секретар, писар.
3. (перен., заст.) Учений, освічена людина, що багато читає та пише; книжник.
1. Який виготовлений за допомогою креслення, технічного малювання; накреслений на кресленику.
2. Який має вигляд, форму, виконаний у стилі, що нагадує креслення (про зображення, візерунок тощо).
1. Застарілий пристрій для добування вогню шляхом кресавання (удару крем’яного каменя об металевий предмет — кресало), що складався з кремінця, кресала та трута.
2. Рідкісна назва для сучасних засобів для запалювання (наприклад, сірників, запальнички), що вживається переважно в поетичній мові або з іронічним відтінком.
1. Історична назва західних земель України, які входили до складу Польщі міжвоєнного періоду (1919-1939 роки), зокрема території сучасної Волинської, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської та частково Рівненської областей.
2. У ширшому значенні — західні українські землі (Галичина, Волинь, Холмщина, Підляшшя, Надсяння), які тривалий час перебували під владою Польщі та інших держав, що спричинило особливості їх культурного та історичного розвитку.