Словник Української Мови
1. (розм.) Різко, з силою вдарити когось або щось, зазвичай з характерним звуком удару.
2. (перен., розм.) Швидко та різко сказати, вимовити щось, часто невідповідне або необдумане.
3. (перен., розм.) Різко або невдало зробити щось, допуститися промаху, помилитися.
1. (розм.) Різко, несподівано вдаритися, ударитися об щось, зазнати удару; ляпнутися.
2. (перен., розм.) Потрапити в неприємну, незручну ситуацію через необережність або невдалий вчинок; опинитися в скрутному становищі.
Ляпотіння — власна назва села в Україні, розташованого в Іванківському районі Київської області.
1. Розмовляти багато, швидко та часто безглуздо; теревенити, базікати.
2. Видавати безперервні, одноманітні, тихі звуки (про воду, дощ, листя тощо); шелестіти, дзюрчати.
Ляскотітися — діалектне дієслово, що означає ляскати, плескати, видавати різкі, гучні звуки (наприклад, плескати у долоні або бити так, щоб лунав ляскіт).
Який часто або багато ляскає, ляскотливий.
Який видає ляскіт, ляскотливі звуки.
Властивість за значенням прикметника “ляскотливий”; здатність викликати лоскотання, пестливість, що лоскоче почуття.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
1. (діал.) Те саме, що ляскавка — невеликий плетений кошик для зберігання та перенесення білизни, пряжі, клубків тощо.
2. (діал., зоол.) Назва різних видів жаб, що гучно квакають, зокрема жаби озерної (Rana ridibunda).
3. (діал., перен.) Про балакучу, говірку людину (зазвичай жінку або дівчину).
Який ляскає, видає ляскіт (різкі, голосні звуки, схожі на тріск або клацання).
Який часто або голосно ляскає, клацає (про механізми, предмети).
У переносному значенні: який говорить голосно, різко, багато і пусто; балакучий.