Словник Української Мови
Вентромедіальний (від лат. venter — «живіт» і medialis — «середній») — термін, що позначає розташування або спрямованість у нижній (черевній) та серединній частині будь-якого органу чи структури, найчастіше в анатомії та нейронауках.
У нейроанатомії — стосується ділянки гіпоталамуса (вентромедіальне ядро), яка відіграє ключову роль у регуляції харчової поведінки, ситості та енергетичного обміну.
Етилбутиламін — органічна сполука, амін, що є похідним аміаку, в якому два атоми водню заміщені на етильний (C₂H₅–) та бутильний (C₄H₉–) залишки; структурний ізомер з формулою C₆H₁₅N, що використовується в органічному синтезі.
1. У фонетиці: такий, що утворюється задньою частиною язика, що зближується або утворює змичку з м’яким піднебінням (велумом), наприклад, про приголосні звуки [г], [к], [х].
2. У лінгвістиці: що стосується задньої частини м’якого піднебіння (велума) як місця утворення звука.
Вентролатеральний — анатомічний термін, що позначає розташування, спрямованість або положення одночасно до черевної сторони (вентрально) та до бокової сторони (латерально) тіла або органу.
1. (у фонетиці) Про приголосний звук: такий, що вимовляється з додатковою артикуляцією — підняттям задньої частини спинки язика до м’якого піднебіння (велуму), що надає звуку специфічного, «темного» забарвлення; лабіалізований.
2. (у фонології) Про фонему або позицію: що характеризується наявністю ознаки веляризації.
1. Робити глибшим, збільшувати глибину чогось; копати, рити глибше.
2. Перен. посилювати, робити інтенсивнішим, більш вираженим (почуття, стан, якість тощо).
3. Розширювати, поглиблювати знання, розуміння чогось; детальніше досліджувати, вникати в суть.
1. (в анатомії, зоології) Який спрямований, орієнтований або розташований від черевної сторони тіла до спинної; що описує напрямок вздовж осі, що з’єднує вентральну (черевну) та дорсальну (спинну) сторони.
2. (в біології) Який стосується одночасно черевної та спинної сторін організму або частини тіла.
Етилбутен — органічна сполука, ненасичений вуглеводень з групи алкенів, що є ізомером октену; безбарвна легкозаймиста рідина, що застосовується в промисловості для синтезу полімерів та інших хімічних речовин.
1. (в анатомії та медицині) Який стосується шлуночка (вентрикула), наприклад, серцевого шлуночка або шлуночка головного мозку; шлуночковий.
2. (в біології) Який стосується черевної сторони тіла або органу; черевний.