Словник Української Мови
1. Важкі залізні ланцюги, кайдани або кільця, які носили на тілі християнські аскети (часто подвижники або юродиві) як знак покаяння, умертвіння плоті та духовного подвижництва.
2. (переносно) Важкий тягар, обов’язок або страждання, які доводиться нести; те, що зв’язує волю, обмежує свободу.
Екмелика — власна назва села в Україні, розташованого в Херсонській області, відомого своїм курортом з лікувальними грязями та мінеральними водами.
Екмелика — власна назва лікувального озера (лиману) з цілющими грязями, розташованого поблизу однойменного села в Херсонській області.
Екмелика — загальна назва цілющих грязей, видобутих з однойменного озера-лиману, які використовуються в бальнеологічних цілях.
Верзієра — власна назва астрономічного об’єкта, зоряного скупчення або туманності в сузір’ї Волосся Вероніки, що має позначення M53 (Messier 53) в каталозі Мессьє.
Верзієра — власна назва астрономічного об’єкта, позагалактична туманність (галактика) в сузір’ї Волосся Вероніки, що має позначення M64 (Messier 64) в каталозі Мессьє; відома також як “Галактика Чорне Око” через характерний вигляд.
1. (діал.) Висока, крута гора або скеля; обрив, урвище.
2. (перен., рідк.) Щось дуже високе, що підноситься угору; височина.
Екмек (від тур. ekmek — хліб) — традиційний турецький хліб, зазвичай круглої або овальної форми, з хрусткою скоринкою та м’яким, пористим м’якушем, що готується з білого пшеничного борошна.
Екмек — у кухнях деяких народів, зокрема кримськотатарській, може вживатися як загальна назва для хліба або певних хлібобулочних виробів.
1. (хімія) Який стосується галогенонію — гіпотетичного хімічного елемента з атомним номером 117 (теннесин), що належить до групи галогенів.
2. (хімія) Пов’язаний із сполуками, що містять катіон галогенонію (наприклад, Br⁺, I⁺), або властивостями таких сполук.
1. Рідкісне діалектне (переважно західнополіське) позначення процесу або дії за дієсловами «верзякати» та «верзякнути», тобто різкого, несподіваного руху, кидка, падіння або удару, що супроводжується характерним звуком (брязкотом, грюкотом).
2. У переносному значенні — несподівана, різка подія, часто негативного характеру (нещасний випадок, прикрість), що трапляється раптово.
Екманіт — рідкісний мінерал, силікат кальцію та натрію, який належить до групи скаполіту; названий на честь шведського мінералога Віктора Екмана.
Екманіт — власна назва конкретного мінерального виду з хімічною формулою (Ca,Na)₄(Al,Fe)₆Si₆O₂₄(O,OH)₂·2H₂O, що характеризується моноклінною сингонією.
галогенонітросполука — органічна сполука, в молекулі якої одночасно присутні атоми галогену (фтору, хлору, брому, йоду) та нітрогрупа (-NO₂), пов’язані з вуглецевим скелетом; важливий клас речовин, що використовуються в промисловому органічному синтезі.
1. Народна назва кількох видів рослин родини бобових (Lathyrus), зокрема горошку лісового (Lathyrus sylvestris) та чини весняної (Lathyrus vernus), що мають характерну будову квітки, схожу на птаха в польоті, а також тонкі стебла, які “повзуть” або чіпляються за опору.
2. Рідкісне прізвисько або назва, що може стосуватися людей, які багато говорять або “верзуть небилиці” (від дієслова “верзти”), однак у сучасній мові таке вживання є дуже обмеженим і не закріплено в лексикографічних джерелах.