1. Назва першої літери старої кириличної та церковнослов’янської абеток, що позначала голосний звук [а]; у переносному значенні — початок, основа чогось (застосовується переважно у виразі «починати з аза»).

2. У розмовній мові — перша буква сучасної української абетки «А» (або звук [а]), що вживається для позначення початку (наприклад, «від аза до іжиці» — від початку до кінця).

3. (заст., кап.) У християнській богословській символіці — символ початку та кінця, всемогутності Бога (від біблійного «Аз єм Альфа і Омега, початок і кінець»).

1. (у мовознавстві) Назва першої літери давньогрецького алфавіту (α), що позначала голосний звук [a]; також символічне позначення початку чогось (заст. «від альфи до омеги» — від початку до кінця).

2. (у математиці) Позначення малого додатного числа, нескінченно малої величини (здебільшого в термінах «альфа» та «аза»).

3. (перен., заст.) Основа, початок, фундаментальні знання або принцип чогось (наприклад, «знати ази науки»).

Азаїндол — хімічна сполука, гетероциклічний органічний речовина, що є похідним індолу, в якому один атом вуглецю в п’ятичленному гетероциклі замінено на атом азоту; використовується як основа для синтезу лікарських засобів та інших біологічно активних сполук.

1. Народ у Центральній Африці, що проживає переважно на північному сході Демократичної Республіки Конго, південному сході Центральноафриканської Республіки та півдні Південного Судану.

2. Мова народу азанде, що належить до адамава-убангійської гілки нігеро-конголезької макросім’ї.

3. (у множині, зазвичай з великої літери) Представники народу азанде.

Азарівна — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі (до 2020 року — Біляївському районі). Входить до складу Біляївської міської громади.

Азаріївна — власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.

1. Людина, яка страждає на апоплексію (крововилив у мозок або інший орган), або схильна до таких нападів; хворий на апоплексію.

2. Застаріле та образливе позначення людини, схильної до раптових спалахів гніву, запальної вдачі.

Апопорфірит — гірська порода вулканічного походження, що утворилася внаслідок зміни (метасоматозу) порфіриту; різновид альбітофіру, для якого характерна повна заміна польового шпату альбітом.