1. (діал.) Висока, крута гора або скеля; обрив, урвище.
2. (перен., рідк.) Щось дуже високе, що підноситься угору; височина.
верзіння
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Замість спати дома, він мусить слухати претенсійне верзіння жінки, може й вродливої, але надто балакучої й наївної. Він з нудьгою думав, що взавтра на ранок у нього болітиме голова і він, прокинувшись, як звичайно, о 6-ій, не виспиться.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: іменник (однина) |